Камені

Розчин Клеричи

Розчин Клеричи

Одна з рідин, найбільш підходящих для исследованйя ряду дорогоцінних каменів, відома як розчин Клеричи ( по імені її винахідника) *. Це суміш малоната таллия СН
(СООТ1)
і формату (солі мурашиної кислоти) таллия HGOOT1, прозора рідина, зовсім слабко пофарбована в коричневий колір. Її щільність при звичайній кімнатній температурі рівна 4,25 і зростає з температурою аж до температур, близьких до крапки кипіння води: при 90—100°С на її поверхні може плавати пірит, питома вага якого рівний приблизно 5. Цей розчин може змішуватися з водою в будь-якій пропорції, і його легко можна знову зробити концентрованим шляхом обережного нагрівання над полум`ям газового пальника або на гарячому піску. Як і всі таллие-вие сполуки, розчин Клеричи отрутний, і користуватися ним треба з розумною обережністю. Хоча його можна безпечно використовувати для всіх дорогоцінних каменів, крім пористих, його не можна застосовувати до всіх мінералів не перебираючи, тому що він вступає, особливо в гарячому виді, у хімічну реакцію е деякими з них, наприклад з окислами металів
Розчин Клеричи здобувають у готовому виді разом з набором скляних індикаторів, питома вага яких відомий. Його можна, однак, приготувати з карбонату таллия Т1
Соз, змішуючи нарівно цю сіль із відповідною кількістю малоновой і мурашиної кислот; 111 г малоновой кислоти й 115 г мурашиної кислоти нейтралізують по 500 г карбонату, і з 1 кг карбонату таллия можна одержати близько 300 див
розчину Клеричи. Інший спосіб полягає в змішуванні рівних кількостей малоната таллия й формату таллия; одержувані цими двома способами речовини настільки мало відрізняються одне від іншого, що їх відмінність не має практичного значення
Якщо при дослідженні прагнуть одержати саме таку пліт ность, при якій камінь буде перебувати у зваженому стані й плавати на будь-якій глибині, то в розчин слід додавати не чисту воду, а більш слабкий розчин, щоб щільність змінювалася повільніше. Коли буде отримана правильна щільність, треба за допомогою рефрактометра виміряти показник переломлення розчину; відповідне значення щільності можна визначити по таблиці, поміщеній у частині IV книги. Хоча розчини Клерй-еи, будучи сумішшю, а не хімічними сполуками, можуть мати злегка різні фізичні властивості при різному готуванні, відмінність це настільки мало, що це не впливає на цифри, приве-дедние втаблице.