Сімейство складається із трьох кінцевих членів: отоклаза й мікрокліну (калієві польові пшати), альбіту (натровий польовий пшат) і анортиту (вапняний польовий шпат). Четвертим членом є цельзиан (барієвий польовий шпат), який зустрічається дуже рідко. Ортоклаз (і мікроклін) і альбіт є крайніми членами лужних польових шпатів. Альбіт і анортит складають ще один дуже важливий ряд мінерали-плагіоклази. Крім того, існує ряд мінералів, крайніми членами якого є ортоклаз і цельзиан.

Назва сімейства — «польові шпати» (англ. feldspar) походить від німецького слова feldspat(h).

Ортоклаз і мікроклін мають однаковий хімічний склад, будучи калієвими алюмосилікатами з формулою Kalsi

O

; однак вони відрізняються своїми фізичними властивостями. Ортоклаз має моноклінну, а мікроклін — триклинну сингонію, але кути між відповідними гранями кристалів дуже близькі. Наприклад, кут між двома напрямками зробленої спайності, які паралельні двом найбільш звичайним граням, становить в ортоклазу 90, а в мікрокліну 89°30 — різниця рівна лише половині градуса. Обоє мінералу утворюють двійники; сітка полісинтетичних двійників настільки характерна для мікрокліну, що служить його діагностичною ознакою. Ортоклаз іноді буває безбарвним або жовтим. Звичайно ж обоє мінералу білі або сірі, за винятком амазоніту, який пофарбований у яскравий мідно-зелений колір. Природні кристали ортоклазу й амазоніту показані на кольоровому фото X. Як ортоклаз, так і мікроклін є відповідно до типу симетрії оптичееки двуосними мінералами; оптичний знак в обох — негативний. Величини найменшого й найбільшого головних показників переломлення рівні 1,518-1,522 і 1,526-1,530. Слід зазначити, що чистий жовтий ортоклаз із Мадагаскару має більші величини показників переломлення — 1,522 і 1,527- завдяки присутності заліза, яка є причиною фарбування цього мінералу. Щільність же його нормальна. Щільність ортоклазу й мікрокліну 2,56. Моос вибрав ортоклаз як стандартний мінерал для своєї шкали твердості й приписав йому бал 6. Твердість мікрокліну може бути трохи вище: від у до 6,5. Обоє мінералу мають двома напрямками відмінної спайності, які розташовуються або під прямим кутом, або майже під прямим кутом друг до друга. Блиск скляний; жа площинах спайності може бути перловим. Дисперсія у всіх нолевих шпатів невелика й для інтервалу В — G рівна всього 0,012.

Ортоклаз одержав свою назву через те, що напрямку його спайності розташовані під прямим кутом друг до друга ( від грецьких слів 6p0og — прямій хХасп? — розщеплення). Мікроклін (англ. microcline) — англійська форма німецького слова mikroklin, яке нроисходит від грецьких слів juxpog (малий) і xxtveiv (нахилятися). Назва вказує на те, що площини спайності в кристалах мікрокліну утворюють кут, що трохи відрізняється від прямого

Чистий або майже чистий ортоклаз відомий як адуляр. Ця назва походить від назви масиву Адула у Швейцарії, де ці чисті кристали з невеликою кількістю граней були вперше знайдені. У дійсності місцезнаходженням адуляру є район Сен-Готарду, а не масив Адула, але раніше ця остання назва додавалася до всіх Центральних Альп, включаючи Сен-Готард. Санідин — різновид, представлений стеклоподобними таблитчатими кристалами. Назва походить від грецького слова o5vi8, або oavts (табличка).

Альбіт — натровий польовий шпат, який має формулу Naalsi

O

і є кінцевим членом ряду плагіоклазів. Він кристалізується в триклинній сингонії, але кути між гранями його кристалів майже дорівнюють кутам між відповідними гранями кристалів ортоклазу. Як і в інших польових шпатів, кристали альбіту часто сдвойниковани. Альбіт може бути безбарвним, але звичайно він має сіре фарбування різних відтінків. Кристали його мають двома напрямками гарної спайності, які нахилено під кутом 86°24. Альбіт — оптично двуосний позитивний мінерал; величини найменшого й найбільшого показників переломлення рівні 1,525 і 1,536. Щільність альбіту — 2,62, твердість — 6—6/4 по шкалі Мооса. Блиск скляний, на площинах спайності буває перловим

Альбіт одержав свою назву від латинського слова albus (білий). Назва «плагіоклаз» походить від грецьких слів яХа-yiog (косою) і xwtoig (розщеплення) і вказує на те, що кут між площинами спайності в цих мінералів помітно відрізняється від прямого

Анортит — інший кінцевий член ряду плагіоклазів — є вапняним польовим шпатом з формулою Caal

Si

O

. Він також кристалізується в триклинній сингонії — факт, на який указує його назву, що відбувається від двох грецьких слів: av (не) і op0ig (прямій). Така назва, однак, не цілком вдало, тому що існує інше грецьке слово — avopgog, правда рідко вживане, у якому перший склад має інше значення і яке в цілому означає «прямій», тобто має прямо протилежний зміст. Анортит має звичайну пару напрямків зробленої спайності з кутом між ними, рівним 85°50, і кристали його часто сдвойниковани. Звичайно він білий або безбарвний. Анортит — оптично двуосний негативний мінерал. Величини найменшого й найбільшого показників переломлення рівні 1,576 і 1,588. Щільність його — 2,76, а твердість-6-6% по шкалі Мооса. Блиск такої ж, як в альбіту

З метою зручності проміжні члени ряду плагіоклазів одержали власні назви. Якщо ми позначимо чистий альбіт символом АЬ, а чистий анортит символом Ап, то за допомогою цих символів можна представити наступні проміжні члени ряду:

Нижче наведені деякі фізичні властивості різних членів ряду плагіоклазів, причому цифри в дужках — відношення альбитовой і анортитовой складових. Зазначені найменший і найбільший показники переломлення

Оптичний знак, позитивний в альбіту, міняється на негативний в олигоклаза, потім знову на позитивний в андезину й знову на негативний у членів ряду, що займають проміжне положення між лабрадором і битовнитом.

Олигоклаз одержав свою назву через помилкове думки, відповідно до якої його спайність гірше, чим в альбіту ( від грецьких слів okiyoc, — малий і — розщеплення). Інші назви походять від назв родовищ, де були вперше зустрінуті відповідні мінерали: Анди в Південній Америці, півострів Лабрадор у Північній Америці й місто Битоун (нині Оттава) Вканаде.