Бенитоит

Бенитоит

Новий потенційний дорогоцінний сапфирово-синій мінерал був відкрито на початку 1907 р. Він одержав назву «бенитоит» по місцевості, де він був знайдений,- округу Сан-бенито в Каліфорнії в США. Спочатку його прийняли за сапфір, і багато каменів піддалися огранюванню й були продані як сапфіри
По хімічному* сполуці бенитоит є бариево-титановим силікатом і має формулу Batisi
0
. Колір мінералу стійкий і зв`язаний, імовірно, із присутністю титану. Фарбування коливається від безбарвної до сапфирово-синьої й фіолетової залежно від розміру каменів. У кристалографічному відношенні мінерал становить винятковий інтерес, тому що його кристали являють єдиний приклад кристалів тригональної син-гонии, що володіють площиною симетрії, перпендикулярної осі симетрії третього порядку. Відповідно до типу симетрії бенитоит оптично одноосьовий, позитивний. Величини звичайного й незвичайного показників переломлення рівні 1,757 і 1,804 відповідно. Двупреломление високе — 0,047. Дисперсія для інтервалу В — G більша: 0,039 для звичайного й 0,046 для незвичайного променя. Щодо цього бенитоит суперничає з алмазом. Бенитоит характеризується сильним дихроизмом, причому колір, відповідний до звичайного променя,- білий, а незвичайному променю — від сірувато-синього до індигового залежно від загального фарбування каменю. Тому, щоб забезпечити найкращий колірний ефект при огранюванні, камінь слід розташовувати так, щоб напрямок кристалографічної осі лежав у площині майданчика. Блиск скляний. Щільність коливається від 3,65 до 3,69, а твердість рівна приблизно 6,5 по шкалі Мооса, тобто трохи менше, чим твердість кварцу
На перший погляд бенитоит легко поплутати із сапфіром, тому що обоє, ці мінералу мають подібне фарбування й майже однакове світлозаломлення. Однак бенитоит має помітно меншу щільність (3,67) у порівнянні із щільністю сапфіру (4,00). Характерною відмітною рисою бенитоита є його сильна блакитна флюоресценція при опроміненні короткохвильовим ультрафіолетовим світлом. Сапфір же майже не реагує на ультрафіолетове опромінення будь-якої довжини хвилі. Ограненний камінь можна відрізнити також по показниках переломлення: величини звичайного й незвичайного показників переломлення для бенитоита рівні 1,757 і 1,804, а для сапфіру — 1,773 і 1,756, і тому спостерігається не тільки значна відмінність у величині двупреломления (0,047 для бенитоита й 0,008 для сапфіру), але різні також і оптичні знаки цих мінералів. Внаслідок цього при обертанні каменю на рефрактометрі тінь, що залишається нерухливої, відповідає меншому показнику переломлення у випадку бенитоита й більшому — у випадку сапфіру. Бенитоит небагато м`якше сапфіру, але випробування на твердість рекомендувати не можна. Слід мати у виді, що через порівняльну м`якість бенитоита цей камінь краще не використовувати для кілець. Крім того, на відміну від сапфіру бенитоит легко плавиться в полум`ї паяльної трубки, утворюючи прозоре стекло
Бенитоит був знайдений в асоціації з іншим рідким мінералом титану — нептунитом, що мають формулу (Na, ДО)
(Fe, Мп)х xti(Si0
)
і зустрінутим раніше лише в Гренландії. Обоє мінералу присвячені до малопотужних натролитовим жилам у хребті Дьяб-Ло, у початок ріки Сан-Бенито, в окрузі Сан-Бенито в Каліфорнії (США). Незважаючи на ретельні пошуки, бенитоит не був виявлений за межами цього району. Знайдено кілька каменів вагою до 1,5-2 каратов. Найбільш великий з них камінь, що зовсім не має вад, вагою понад 7 каратов примітний тим, що майже в три рази перевищує по вазі наступний за ним по величині камінь. Він перебуває в колекції Музею Сполучених Штатів Ввашингтоне.