Розпізнавання вирощених перлин

Розпізнавання вирощених перлин

Для того щоб із упевненістю встановити, чи є дана перлина вирощеної або природної, необхідно визначити, чи є ядро, якщо воно присутнє, перламутровою кулькою. Це можна зробити шляхом оптичних досліджень і з використанням рентгенівських променів
Дослідження проводиться за допомогою мікроскопа або лінзи. Перлина висвітлюється сильним джерелом світла, причому сама перлина міститься на діафрагму з отвором трохи меншого діаметра, чому діаметр самої перлини, щоб пряме світло не заважало спостереженню. Обертаючи перлину, можна впевнитися в наявності щодо великого перламутрового ядра. Світло легше проходить уздовж шарів ядра й викликає сяйво на поверхні перлини; можна бачити навіть шарувате додавання перламутру ядра. Природний же перли завдяки високій відбивній здатності його сферичних оболонок видасться при такому дослідженні більш-менш однородно темним
Для такого дослідження створений спеціальний мікроскоп. Досліджувана перлина міститься в отвір, пророблене в металевій пластинці, що й має діаметр менший, чому діаметр перлини. Передбачені способи, що дозволяють висвітлювати цю перлину знизу або зверху. У результаті можна вивчати поверхня перлини, а також її внутрішня будова. Для дослідження отвору просвердлених перлин використовується додаткове пристосування. Його верхня частина являє собою конічну деталь, вершина якої має форму невеликого блюдця з маленьким отвором у центрі. Досліджувана перлина міститься на «блюдце» таким чином, щоб просвердлений канал розташовувався вертикально; уся деталь може обертатися навколо вертикальної осі, причому шкала має ціну розподілу 5
. Під столиком, що несуть конічну деталь, укріплений микрометреиний гвинт, що дозволяє знімати відлік переміщення шпинделя з точністю до 0,01 мм. Шпиндель, тонкий, як дротик, проходить крізь отвір у перлині. Кращі зразки шпинделя виготовляють із нержавіючої сталі, причому верхній його кінець являє собою відшліфоване дзеркало, нахилене під кутом 45° до осі. Шпиндель жорстко з`єднаний із мжкрометренним гвинтом і може переміщатися нагору й униз в отворі перлини при його обертанні. Перлина висвітлюється збоку, і за допомогою мікроскопа в такий спосіб можна досліджувати циліндричну поверхню стінки отвору. Шкала микрометрен-ного гвинта дозволяє виміряти товщину ядра або будь-якого шару перлини, а також з`ясувати положення будь-якої заміченої горизонтальної оцінки. За допомогою шкали, пов`язаної з деталлю, що несе перлину, можна встановити орієнтування будь-якого заміченого плями
Єндоскоп — інструмент, створений спеціально для оптичного дослідження просвердлених перлин. В отвір перлини пропускається порожня голка відповідного діаметра. Лінза — конденсатор направляє промені світла від сильного джерела в невелику трубку, у якій зміцнюється перлина, нанизана на голку. Голка під час роботи залишається нерухливої, а перлина може пересуватися уздовж неї
Рис. 136. Голка єндоскопа: угорі — у природній перлині, унизу — у штучно вирощеній перлині
Промені світла, що падають на близьке дзеркало, укріплене усередині голки, відбиваються від нього й падають під прямим кутом на стінку отвору перлини (мал. 136). Оскільки природна перлина складається із серії тонких концентричних шарів, світло, що впало на стінку отвору, прагне випливати уздовж цих шарів і вернутися знову до стінки отвору, і, якщо друге, далеке дзеркало розташоване таким чином, що центр сферичних шарів перлини перебуває посередині між двома дзеркалами, світло відіб`ється від другого дзеркала й потрапить у мікроскоп і в око дослідника. На практиці перлину рухають уздовж голки й спостерігають, не чи з`явиться спалах світла в мікроскопі. Якщо ж перлина вирощена й має перламутрове ядро, то шари в останньому плоскі й не скривлені, так що світло не
Рис. 137. Схема розташування кристалів арагоніту: ліворуч — у природній перлині, праворуч — у штучно вирощеній перлині
вертається до стінки отвору. У цьому випадку замість спалаху світла в мікроскопі спостерігається тьмяне сіре світло, яке не змінюється при русі перлини уздовж голки. Цей метод простий і швидкий; досвідчений дослідник може перевірити до 200 перлин за годину. Однак у цей час оптичні методи витиснуті описуваними нижче рентгенівськими методами дослідження перлин
Принцип, на якому засновано застосування рентгеноструктурного методу, полягає в тому, що природні перлини складаються із приблизно сферичних концентричних шарів, у той час як перламутровий ядро вирощених перлин складене приблизно плоскопараллельними шарами. Псевдогексаго-Нальние осі дрібних кристалів карбонату кальцію (арагоніту) розташовуються під прямим кутом до поверхні шарів (мал. 137).-Тому у випадку природної перлини безліч окремих кристалів орієнтоване по радіусах, і якщо таку перлину опромінити тонким рентгенівським променем, то він перетне безліч кристалів у напрямку їх псевдогексагональних осей (мал. 137); отриманий рентгенівський знімок буде відповідати гексагональній симетрії. Якщо перлина вирощена, подібна світлина вийде лише в тому випадку, коли промінь буде спрямований перпендикулярно шарам перламутрового ядра, а при опроміненні перпендикулярно цьому напрямку світлина буде мати подвійну симетрію. Рентгенівські знімки показано на фото 21. Якщо при експозиції перлину обертати, то буває досить одного знімка. Цей метод зовсім не залежить від наявності або відсутності отвору в перлині. При дослідженні намист не обов`язково знімати перлини снитки.
В останні роки рентгеноструктурний метод визначення перлин застосовується найбільше широко. Конхиолин слабко поглинає рентгенівське випромінювання, так що промені вільно проходять крізь нього й викликають потемніння негатива. Інтерпретація спостережень вимагає обережності, але в загальному випадку для природних перлин властива картина, що полягає з кілець або дуг конхиолина по всій поверхні знімка перлини, у той час як для вирощеної перлини характерна одна зона, що оточує перламутрове ядро
Слід зазначити, що під впливом рентгенівського випромінювання вирощені перлини як правило флюоресцируют сильніше, чим природні, а східні перли залишається практично інертним. Перламутрове ядро флюоресцирует досить сильно, і якщо оболонка не занадто товста, передає світіння всій перлині. Це явище проявляється слабкіше, чим світіння під впливом ультрафіолетового опромінення, і повинне спостерігатися в повній темряві. У той же час воно має більше діагностичне значення
Вирощені перлини характеризуються відносно високою щільністю й порівняно невеликим діапазоном її коливань (мал. 138), оскільки вони містять велике ядро, оточене тонкою оболонкою. Перламутр ядра має щільність від 2,80 до 2,85 при середній величині 2,82. Відзначимо, що щільність австралійського перламутру значно нижче — 2,74. Щільність зовнішньої оболонки вирощених перлин коливається від 2,63 до 2,70; вона менше щільності ядра. Звільнена від внутрішньої органічної речовини оболонка має щільність більш 2,70. Тому що на частку ядра доводиться принаймні 60% ваги перлини, а щільність ядра висока, те високої є також щільність усієї перлини в цілому. Звичайно вона рівна приблизно 2,75 при коливаннях від 2,72 до 2,78. Дуже рідко можна зустріти перлини із щільністю менш 2,72, що пов`язане з аномальною товщиною оболонки. Той факт, що щільність вирощених перлин перевищує щільність природних перлин, може бути використаний для їхньої діагностики. Таким чином, якщо в рідину із щільністю 2,74
вилучити серію перлин і шляхом помішування вилучити повітря, що залишилося в отворах, те потоплені перлини майже напевно виявляться вирощеними
Рис. 138. Щільність природних перлин з різних районів і щільність штучно вирощених перлин, 1 — Перська затока; 2 — Австралія; 3 — Венесуела; 4 — Японія (природні перли); 5 — прісноводні перли; в — штучно.
вирощені перли
Хоча цей метод і не цілком надійний, він є легеням у швидким способом попереднього розпізнавання вирощених і природних перлин