Це приймання роботи з дорогоцінним металом одержав назву “скань” від давньоруського “скать”, що означає сукати, вити, звивати, а виробу, виконані в цій техніці, називали сканими.

В епоху Петра I, великого аматора всього іноземного, запрошені їм німецькі майстри для навчання росіян мастерових і постановки на промислову основу ювелірної справи, привнесли в російське ремісництво не тільки нові технології, але й свою термінологію, як, втім, і в інші галузі виробництва (наприклад, у гірничорудну). З тих пор техніку “скань” частіше стали йменувати “філігрань”, однак на технології виготовлення в сканой техніці це ніяк не відбилося — як і раніше багато операцій виконуються вручну. Ювелірні ж інструменти, у тому числі й філігранні, позначаються словами, що має німецьке коріння

Філігранна справа ввійшла в побут людей дуже широко. Майстри виконували не тільки прикраси у вигляді перснів, серг і браслетів, але й різноманітні побутові й утилітарні речі

Техніка філіграні вимагає подвійної “чистоти”. При виготовленні філігранного виробу використовується чисте, високопробне золото або срібло. Тільки в чистому виді, завдяки дуже невеликій кількості домішок, ці метали найбільш пластичні й м`які, здатні витягатися в тонку нитку (іноді перетином до 0,2 мм). Використовують і чисту мідь, яка, не будучи дорогоцінним металом, має подібні властивості. У цьому випадку готовий виріб покривають золотий або срібною плівкою

Ще одна вимога, не менш важливе — чистота пайки візерунка, який не повинен заливати дрібні елементи. Російські ювеліри досяглися в цьому вершин майстерності. На стародавніх сканих виробах ви ніколи не побачите слідів припою. Створюється враження, що виріб взагалі не спаяний, і не зрозуміло, на чому це все тримається

Улюблений мотив на Русі — спірально вигнуті стебла із дрібними відростками, що безупинно хвилеподібно в`ється стебло із втечами із двох сторін. У ході розвитку філігранного мистецтва перевага тих або інших дротів або стрічок, корнерів і мотузочок варіювалося, мотиви орнаментів мінялися. Але незмінно залишалися найпрекрасніші добутки сканого мистецтва

Застосування дроту різної товщини, чергування гладі й скані дозволяють майстрові виконувати найрізноманітніші візерунки, що вражають своєю наскрізною легкістю, розкрити все багатство свого обдарованого уяви

Найчастіше застосовувалася плоска (оклади ікон, наприклад, або книг) і об`ємна філігрань: виробу, виконані спочатку усередині певного контуру в площині, а потім вигнуті в потрібну форму в просторі (сухарниці, підсклянники, ларчики й т.п.).

Якщо сканий орнамент виконувався на металевому тлі, а потім припаювався, таку роботу називають напаяною або фоновою філігранню. Тут часто використовують емалі, міцні стеклообразние покриття різного кольору, що закріплюються випалом. Такі вироби надзвичайно виглядають, вражаючи своєю яскравістю, чарівною комбінацією сканого візерунка й багатобарвної емалі

У сучасній філігранній справі часто використовується напай-ная скань, тлом для якої служить візерунок, набраний у заданому контурі. На нього викладають елементи у вигляді листочків і квітів, компонуючи в гілочку або стебло з листами й квітами

Мотиви філігранних візерунків перегукуються з мотивами, використовуваними в багатьох виробах російського декоративно- при-кладного творчості, що говорить про стійкість багатовікових народних традицій

Виробу з філіграні виготовлялися на Русі повсюдно. У різний час, залежно від економічного й політичного значення, що впливає на торговельні зв`язки (срібло до XVII століття ввозилося в Росію у вигляді злитків і монет), зльоту й падіння, один з міст ставав значним центром цього ремесла, що відрізняється від інших яскравими індивідуальними рисами, характерними орнаментами, чистотою роботи. У різний час таким центром ставав Великий Новгород, який протягом багатьох сторіч був провідним центром філігранної справи. Москва, що заблищала в XVI столітті своїми емалями, залишалася довгий час лідером, міняючи манеру виконання, стиль, характер візерунків. Північні міста Росії (Вологда, Великий Устюг, Архангельськ і інші) завжди відрізнялися виробами найвищої якості, найбагатшими індивідуальними орнаментами, що перегукуються з північним народним мистецтвом

Сучасні майстри прагнуть зберегти російські традиційні форми філігранних виробів ( серги-колти й калачі, гривні і т.д.), манеру виконання, приймання й принципи роботи, прийняті в цій техніці, сообразуясь у той же час із сучасними вимогами. Це відрізняє російських майстрів від американських і європейських, де національні особливості не прослідковуються й більшість шукань, пов`язаних з формами й прийманнями, додержуються моди, так званому “ дизайн-стилю”.

У філігранній справі немає складного встаткування й численних інструментів, використовуваних, наприклад, при ювелірних монтувальних роботах. Виготовлення філігранної прикраси не вимагає великої фізичної сили, а лише бажання, терпіння, уваги, чіткості й точності. Ці вимоги як би припускають участь жінок. І жінки з успіхом освоюють цю роботу. Ідеальна комбінація, коли чоловік займається виготовленням дроту й пайкою, а дружина з любов`ю й довготерпінням, на які здатна лише жінка, викладає задуманий візерунок

Зміст і послідовність пропонованих уроків дозволить читачеві докладно ознайомитися з матеріалами й інструментами, необхідними для роботи, технікою й технологією ручного виготовлення філігранного дроту й виробів з неї в домашні умовах

Для роботи буде потрібно досить багато інструментів: хтя заготовки дроту; для роботи з готовим дротом; для обробки готового виробу. Деякі інструменти найдуться у вас будинку, щось прийде виготовити своїми руками, якийсь інструмент — купити. Коштує він не дешево, і знайти його не просто. Ну що ж, просто, напевно, тільки в`язальні спиці купити, а ви зібралися навчатися складному ювелірному ремеслу