тадий)*; • які; не можна досліджувати на рефрактометрі. Изучае-Мьда матеріал послідовно занурюють у рідині доти, цока не буде знайдена рідина з таким же показником прілому-леиия; краплю такої рідини потім поміщають на .рефрактометр і вимірюють її показник переломлення

Найчастіше цей метод використовується в комбінації з мікроскопічним дослідженням. Дуже дрібні уламки можна помістити на звичайне предметне скло мікроскопа. Найкраще покласти трохи кусочно? на сухе скло й прикрити їхнім сухим же покривним склом, а потім нанести краплю рідини в торця цього скла. Рідина просочиться під покривне скло й оточить шматочки, не зміщаючи їх і не зрушуючи в одну грудка. Такі дрібні уламки не має змісту поміщати потім у наступну рідину, тому необхідно мати достатню кількість матеріалу для ряду послідовних випробувань. Для більших шматочків потрібне скло з поглибленнями; ще більш великий матеріал, наприклад невеликі грановані камені, поміщають в иммерсионную гніздо й нічим не прикривають

Величина різниці між заломлюючою здатністю рідини й зануреного в неї твердої речовини визначає «рельєф» цієї речовини: чіткість обрисів, поверхневих нерівностей і т.д. Якщо ця різниця значна, те видний темний контур і добре помітні всі нерівності; спостерігач як би дивиться на цредмет, а не крізь нього. Якщо ж показники переломлення відрізняються мало, то видна тільки тонка темна границя, набагато менш чітка, а характер поверхні майже нерозрізнений. Однак це «зникнення» предмета, мабуть, не можна вважати удовлетво-.

рительним критерієм точної відповідності показників переломлення; така відповідність установлюється за допомогою явища, уперше заміченого Бекке. Коли промінь світла падає на границю двох середовищ із різними показниками переломлення (мал. 53), він відхиляється убік середовища з більшим показником переломлення

Як показано на обох діаграмах мал. 53, це відбувається незалежно від напрямку нахилу цієї границі

. Коли фокус мікроскопа наведений точно на поверхню досліджуваного середовища (ab, мал. 53), границя виявляється у вигляді темної лінії, оскільки вона відхиляє падаючий на неї світло. Піднімаючи трубу мікроскопа й зміщаючи тим самим фокус нагору (cd, мал. 53), ми побачимо лінію підвищеної яскравості (смужку Бекке.- Переу.), що проходить у тому місці, де відхилені промені підсилюють сусідні прямі промені; якщо піднімати фокус ще вище, те можна бачити, що світла смужка зрушується горизонтально убік середовища з більш високим показником переломлення. Запам`ятати це гранично просто: якщо окуляр мікроскопа піднімають нагору, те світла смужка зміщається до більш високого показника переломлення. Можна перевірити себе, опускаючи окуляр мікроскопа нижче положення фокуса: у цьому випадку світла смужка зміститься убік середовища з більш низьким показником переломлення. Якщо різниця показників переломлення виявиться дуже великий, то світло, що падає

на границю роздягнула двох середовищ, може відбитися повністю (мал. 54) і-зверху буде видна широка й зовсім чорна границя. У таких умовах спостерігати ефект Бекке важко, і треба відразу ж випробувати иммерсионную рідина з різко одмінним показовий переломлення. Оскільки дисперсія світла в більшості використовуваних иммерсионних рідин вище, чим у більшості твердих речовин, точний збіг показників переломлення можливо тільки при монохроматичному світлі; якщо ж використовується звичайне світло, то у випадку близьких властивостей переломлення з`являються райдужні кола. Слід пам`ятати також, що

показники переломлення рідин дуже швидко міняються при зміні температури, і треба прагнути, щоб рідина під мікроскопом і крапля її на рефрактометрі мали ту саму — звичайну кімнатну — температуру

Иммерсионний метод як засіб мікроскопічного точного визначення показників переломлення доведений мінералогами до великої досконалості, і ми повернемося до нього пізніше, обговоривши питання про двупреломлении. Застосування цього методу не обмежене, однак, мікроскопічними об`єктами. Великий наиевь можна зміцнити з колети (нужней сторони) воском на предметному склі мікроскопа, так щоб табличка (верхня грань каменю) виявилася вгорі й була горизонтальною (мал. 55), і нанести на цю грань краплю рідини; у краю цієї краплі буде видний ефект Бекке. Для спостережень чисто макроскопічного масштабу розроблений метод фотографування иммерсионного контакту, що дозволяє бачити й реєструвати співвідношення між показниками переломлення. Камені, які повинні бути досліджені, занурюють у відповідну рідину, що перебуває в скляному гнізді; світло від джерела, розташованого вгорі (підходяща установка — вертикальний фотозбільшувач), буде проходити через гніздо й попадати на аркуш фотопаперу або малочув-.

ствительную плівку, поміщену під гніздом. При цьому грановані камені або оброблені бусинки з більш високим переломленням, чому в иммерсионной рідини, діють лінзи, що як збирають, фокусируя світло до осьової лінії, так що на позитивному відбитку, отриманому з контактного негатива (фото 3), зображення цих каменів будуть оточені чорною облямівкою. Якщо гранований камінь лежить на своїй табличці, ребра між гранями павільйону виділяються у вигляді білих ліній. Якщо різниця показників переломлення очедь велика, цей ефект підсилюється, як вказувалося вище, повним внутрішнім відбиттям, і утворюється дуже широка чорна облямівка. З іншого боку, камені з показником переломлення більш низьким, чому в рідини, будуть оточені білою смугою (що відповідає дії розсіювальної лінзи), а ребра відзначаються чорними лініями. Однак, роблячи по цих світлинах кількісні висновки, слід мати у виді, що фотоемульсія найбільш чутлива до самої короткохвильової частини падаючого світла, а для цих довжин хвиль показник переломлення рідини буде значно вище, чим для середньої частини видимого спектра. На фото 3 иммерсионная рідина — а-моно-бромнафталин, для якого показник переломлення при натровому світлі й 15°С становить 1,655, але сподумен у ній видний з вузькою білою облямівкою й виглядає як об`єкт із Показником переломлення трохи меншим, чому в рідини

Такі ж спостереження можна робити И візуально, якщо невеликі грановані камені, що лежать на своїх табличках і повністю занурені в рідину, розглядати в мікроскоп, використовуючи при цьому вузький паралельний пучок світлових променів

. Якщо фокус мікроскопа розташовується в рідині вище каменів, то розмиті зображення ребер між гранями павільйону в каменях, ноказатель переломлення яких нижче, чим у рідини (наприклад, у кварці й топазі, фото 3), будуть видатися темними, а в каменях з більш високим показником переломлення ( як у цирконі й сапфірі, фото 3) — світлими. Якщо тубус мікроскопа вилучити, так що фокус виявиться усередині каменів, ефект буде зворотним

На практиці бажане мати під рукою набір рідин з таким діапазоном показників переломлення, який дозволив би використовувати ефект Бекке найбільше просто й упевнено. Можна запропонувати наступний набір (показники переломлення зазначені для натрового світла при 15°С): вода 1,333; хлороформ 1,447; маслинове масло 1,470; бензол 1,501; монобромбензол 1,561; бро-моформ 1,590; коричне масло 1,605; моноиодбензол 1,619; а-мо-нохлорнафталин 1,635; а-монобромнафталин 1,655; иодистий ме.

тилен 1,742. Змішуючи рівні частини останніх двох рідин, одержуємо рідину з показником переломлення 1,700. Замість т©1год> щоб и використовувати різні рідини, можна одержати будь-який інтервал показників переломлення аж до 1,742, змішуючи иодистий метилен з бензолом, але через летючість останнього показники переломлення сумішей треба перед уживанням перевіряти; розчиняючи сірку в иодистом метилені, можна підняти показник переломлення до 1,785, а додавши ще й четирехиодистий єтилен, можна підняти показник переломлення до 1,81 *.