У минулому, коли про властивості мінералів знали небагато, усі прозорі жовті камені називали топазами. З ростом знань ювеліри стали розрізняти ( головним чином на основі відмінностей у твердості) більш тверді різновиди, уживаючи для топазу в розумінні мінералогів визначення «бразильський», а для жовтого корунду визначення «східний», залишивши назву «топаз» для позначення жовтого різновиду кварцу — цитрину

ральная порожнеча не виникає; центр жили цілком виконується кварцом, який особливо інтенсивно розчиняється у флюїді; при цьому утворюється так називаний центральний кварцовий блок. Дорогоцінних мінералів, як правило, у таких жилах не буває; звідси добуваються рідкі елементи, слюда, керамічні кварц і польової шпат

Тільки в тих випадках, коли пегматитова жила формується на помірних глибинах, де розчинність силікату знижена, у ній може зберегтися центральна порожнеча — кристаллизатор, де спокійно ростуть дорогоцінні кристали, що мають ювелірну цінність

На найменших глибинах пегматитові жили в гранітах також не можуть утворюватися; тут флюїд, як правило, не може стриматися в неза-кристалізованому залишку. Він легко знаходить підходящі шляхи й іде зі сфери кристалізації магматичного тіла

Пегматити Уралу, Бразилії й Мадагаскару формувалися на найбільш сприятливій глибині, звідси і їх багатство дорогоцінними мінералами, у першу чергу бериллом, топазом, рожевим і зеленим турмаліном

Крім дорогоцінних мінералів, у пегматитових жилах у винятково рідких умовах, коли можлива зроблена кристалізація за участю водних флюїдів і розчинених у цьому флюїді речовин, формуються кристали багатьох мінералів, що представляють гордість мінералогічних музеїв.- Прим. ред,.

Така практика зберігається й понині, і назви «королівський топаз» і «індійський топаз» додаються іноді до жовтих корун-дам із Цейлону або з Індії. Неправильно також називати топаз будь-яким іншим іменем, наприклад хризолітом. Відповідно до міжнародної угоди, ювеліри розв`язали іти за мінералогами й уживати назва «топаз» тільки для позначення природних фтористих алюмосилікатів

Топаз часто зовсім безбарвний або дуже слабко пофарбований. Нерідко спостерігаються жовті відтінки різної густоти: від блідо-жовтих до густих вишнево-коричневих тонів; зустрічаються чисто блакитні й блідо-зелені камені, часто прийняті за аквамарини (кольорове фото V). Червоні й рожеві камені в природі дуже рідкі. Природні червоні камені, які знаходили, хоча й рідко, у Бразилії, називали бразильськими рубінами; цей термін вносить плутанину, і вживати його не випливає. Гарні рожеві топази, які здавна привертали увагу ювелірів, одержують із бразильських коричнювато-жовтих каменів шляхом їхнього нагрівання. Цей колір виникає при охолодженні нагрітих каменів і, очевидно, не вицвітає під дією сонячного світла, як це звичайно буває з багатьма рожевими мінералами. Відтворити ця зміна фарбування досить легко. Один жагучий колекціонер любив дивувати й розважати своїх гостей, поміщаючи в камін тигель із неспаленним порошком, у якому перебував підходящий кристал топазу, і після обіду витягав з тигля рожевий кристал. Нагрівання викликає деякий перерозподіл атомів, що складають кристал, тому що всі ці рожеві топази, зберігаючи колишню форму кристалів, мають високі показники переломлення й різко вираженим дихроизмом. У той же час далекі атоми дифундують у кристал і викликають поява різних відтінків фарбування. Слід зазначити, що не всі жовті топази стають рожевими при нагріванні. Так, наприклад, топази із Цейлону знебарвлюються. Бледноокрашенние жовтувато-коричневі кристали з ріки Урульги, СРСР, вицвітають при тривалому впливі яскравого сонячного світла

Точне значення слова «топаз» невідомо. В англійську мову воно прийшло від грецького тбяаод або латинського topazus, але походження слова ще прадавнє й, можливо, сходить до санскритського слова, що означає тепло або вогонь. Деякий час уважалися, що ключ до розгадки втримується в описі топазу, що приводиться Плинием:.

«Топаз — камінь, який усе ще високо цінується через його зелене фарбування. І впрямь, коли його вперше відкрили, то віддавали перевагу всім іншим видам дорогоцінних каменів. Трапилося так, що пірати з якогось дикого племені, страждаючи від бури й голоду, висадилися на острів у берегів Аравії, відомий під назвою

Цитис. Вони стали викопувати для їжі коріння дпнвт трав і відкрили цей дорогоцінний камінь. Таке, принаймні, думка Архелая. Юба говорить, що в Червоному морі, на відстані трьохсот стадій від материка, є острів по імені Топазос. Цей острів часто буває схований туманом, так що моряки змушено розшукувати його. Тому-Те він і одержав свою сучасну назву — слово «топазин» мовою троглодитів означає «шукати».

Досить імовірно, що грецьке слово й подібне звучне слово якоїсь східної мови були поплутані. Однак з опису виявляється, що під словом «топаз» у дні Плиния розуміли інший

Рис. 122. Кристал топазу з базальною площиною спайності,.

дорогоцінний камінь. Якщо він був зеленим і відбувався з острова в Червоному морі, то це, імовірно, був наш олівін (перидот). Топаз у нашому розумінні Плиний відносив, імовірно* кхризолиту.

Топаз є фторосиликатом алюмінію з формулою A1

(F, 0H)

Si04, причому деяка частина атомів фтору заміщається гідроксилом. Він кристалізується в ромбічній сингонії; його кристали мають призматичний габітус і вінчаються численними пірамідальними гранями й іноді базопинакоидом (кольорове фото В). Повністю сформований з обох кінців кристал показаний на мал. 22, але часто кристали бувають обламані з нижнього кінця по добре вираженій базальній площині спайноста (мал. 122).

Відповідно до кристалографічної симетрії кристали топазу двуосни, і оскільки середній показник переломлення досить близький до мінімального, топаз оптично позитивний. Величини найменшого показника переломлення для самоцвітів варіюють від 1,607 до 1,632, а значення найбільшого показника переломлення — від 1,616 до 1,640, причому максимальне двупре-ломление у всіх випадках залишається майже тим самим, а саме рівним 0,008.. Високими значеннями показників переломлення відрізняються бразильські жовті камені й рожеві камені, отримані при нагріванні, а більш низькі значення характерні для більш щільних білих і блакитних або зеленуватих каменів. Диснер-Ця невелика, досягаючи для інтервалу В — G лише 0,014. Дихроизм жовтих топазів добре помітний, причому один із квітів чітко більш червонуватий, чому інший. Дихроизм рожевих каменів, отриманих шляхом нагрівання, досить різкий

Топаз має скляний блиск і часто винятково чистий. Він нерідко виявляє піроелектричний ефект, особливо помітний при випробуванні невеликих уламків. Топаз сильно електризується при терті. В ультрафіолетових променях спостерігається слабка флюоресценція. Однак рожеві різновиди слабко флюоресцируют при опроміненні червоним світлом з довжиною хвилі 6820 А; на цьому ж ділянці виявляється смуга в спектрі поглинання. Спостережувані ефекти в обох випадках обумовлені присутністю хрому

Варіації щільності для топазів, що мають різне фарбування, що випливають: рожеві — від 3,50 до 3,53; жовті — від 3,51 до 3,54; безбарвні — від 3,56 до 3,57; блакитні — від 3,56 до 3,57. Аномальний голубувато-білий топаз вагою 47,88 метричного карата має наступні значення щільності, а також найменшого й найбільшого показників переломлення: 3,526, 1,611, 1,619. Як було зазначено вище, топаз у порівнянні з іншими дорогоцінними каменями має найнижче світлозаломлення

Твердість топазу по шкалі Мооса 8. По твердості він уступає лише таким дорогоцінним каменям, як хризоберил, корунд і алмаз, але інтервал твердості між топазом п кварцом (7) значно менше, чим між ними й корундом (9). Він має зроблену спайність по базопинакоиду, і із цієї причини топази слід носити з обережністю. Різкий удар може викликати поява пір`ястих тріщин, навіть якщо камінь і не розколеться, При визначенні твердості топазу подряпини слід наносити по різних напрямках, оскільки він характеризується дуже сильною анізотропією твердості й значно легше дряпається уздовж спайності. Виколоті по спайності пластинки топазу дають картину двуосного кристала в збіжному поляризованому світлі, тому що бісектриса гострого кута між оптичними осями розташовується перпендикулярно поверхні пластинок. Виходи оптичних осей, однак, будуть лежати поза межами поля зору мікроскопа, тому що кут оптичних осей досить великий (точне його значення залежить від співвідношення фтору й гідроксилу в даному зразку).

Звичайно топази, коли вони мають нормальні розміри, піддають брильянтовому огранюванню зверху й східчастому огранюванню знизу, а майданчик іноді буває округлена. Безбарвні камені найчастіше піддають брильянтовому огранюванню. Топаз відмінно полірується, здобуваючи сліпучий блиск. Через зроблену спайність при огранюванні топазу слід дотримуватися більшу обережності, щоб не виникли дефекти

Деякий час топаз не вважався дорогоцінним каменем, але нині екземпляри високої якості коштують дорого. Найбільшим попитом користуються рожеві камені, про яких неодноразово згадувалося вище. Оскільки камені будь-якого розміру добувають без особливої праці, вартість карата зі збільшенням розмірів каменів не росте настільки стрімко, як у випадку інших, бол-її ланцюгових каменів

Уважаються, що камінь «Браганза», що входить у число регалій Португальської корони, що й уважався гігантським алмазом вагою 1680 каратов, насправді є безбарвним топазом. Правильно ограненний кристал блакитного топазу із Бразилії, що зберігається в Музеї природньої історії в Чикаго, важить 5890 каратов. Колекція мінералів Британського музею природньої історії містить два кристали топазу, примітних своєму огранюванням. Перший — ступенчато-ограненний камінь квадратної форми, без вад, блакитного кольору, що важить 614 метричних каратов, що й відбувається із Бразилії. Другий камінь — більший, безбарвн, що має брильянтове огранювання, овальної форми, без вад, вагою 1300 метричних каратов. Серед неограненних кристалів у цій колекції є кілька незвичайних каменів, що заслуговують особливої уваги. Перший з них — великий, сплощений кристал блідо-голубого кольору із зонально розташованими ділянками більш густого фарбування, обточений водою, вагою 3,6 кг, розміром 18x13x5 див; він був знайдений у Марамбайе в горах Серраду-Чиффре, шт. Минас-жерайс, Бразилія. Два інших — великі безбарвні окатанние призматичні кристали, з яких один, що відбувається із Бразилії, важить 13 кг, а іншої, із Цейлону, важить близько 6 кг. Останній із цих кристалів був виявлений у середині нинішнього сторіччя в одному з магазинів на Флит-Стрит, де їм підпирали двері, тому що хазяїн магазину думав, що це шматок скла. Прикладом того, яких розмірів можуть досягати кристали непрозорого топазу, служить гігантський зразок вагою 62 кг із Сетерсдаля в Норвегії, який є коштовним експонатом незважаючи на нього якість

Хоча діапазон показників переломлення топазу перекриває значення показників переломлення турмаліну, їх не можна поплутати, тому що турмалін має вдвічі більший двупреломлением у порівнянні з топазом. На рефрактометрі дві границі світла й тіні для турмаліну легко помітні при висвітленні денним світлом, а при дослідженні топазу вони перекриваються й помітні тільки в натровому світлі. Відмінність у заломлюючій здатності дозволяє легко відрізнити топаз від кварцу, з яким його так часто плутають. Дійсно, величини показників переломлення топазу дозволяють із легкістю визначити цей мінерал. Пофарбовані облямівки на границі світла й тіні при висвітленні денним світлом дозволяють відрізнити топаз від флинтгласса показник, що має майже такий же, переломлення й часто використовуваного для виготовлення дешевих імітацій. Завдяки своїй високій щільності топаз тоне в йодистому метилені, у те час як кварц, берилл і турмалін, з якими його іноді можна поплутати, плавають у цій рідині

Топаз зустрічається головним чином у пегматитових жилах і в гніздах у гранітах і є типовим продуктом впливу гарячих кислих флюїдів на гірські породи, багаті алюмосилікатами; із цієї причини топаз звичайно супроводжується такими мінералами, як флюорит, каситерит і турмалін, які мають близький генезис

Чудові кристали топазу походять із двох великих гірничодобувних районів Росії, з яких один простягнеться уздовж східного схилу Уральських гір, а іншої розташований на околицях Нерчинска в Забайкалье. Гарні зелені й блакитні камені знайдені біля села Алабашка до сходу від Невьянска й у розташованих південніше Ільменських горах, а також на золотих копальнях на ріці Санарке, де добувалися рідкі топази червонуватого фарбування. Чудові блідо-коричневі кристали, що вицвітають на сонячному світлі, відбуваються з річки Урульги на північному схилі Борщовочного хребта, а гарні кристали топазу супроводжують берилли в хребті Адун-Челон; обоє ці місцезнаходження розташовані в районі Нерчинска в Східному Сибірі., Жовті, блакитні й зелені топази знаходили на крайньому сході Сибіру

Багато топазів, використовувані в ювелірній справі, походять із Бразилії. Головне їхнє родовище розташоване біля Оуро-Прете, на півдні шт. Минас-жерайс; тут знайдені кристали всіх відтінків жовтого кольору — від зовсім блідих до густоокрашенних винно-жовтих. Дуже рідко тут знаходили також червоні камені. Їх називали «бразильськими рубінами», але така назва породжує плутанину, і вживати його не випливає. На північний сході шт. Минас-жерайс зустрічаються окатанние гальки блакитного й безбарвного топазу, які присутні у великій кількості в річкових галечниках біля Арассуахи; тут топазу супроводжують берилл і хризоберил

На Цейлоні знаходили, окатанние гальки безбарвного, і темно-жовтого і ясно-зеленого топазу. тут безбарвні камені, Що зустрічаються, неправильно називають «водяними сапфірами», а шафранно-жовті — «індійськими топазами». Ясно-зелені сопази часто плутають із бериллом і пускають їх у продаж як аквамарини. Камені, відомі в деяких місцях за назвою «королівські топази», у дійсності є корундами (жовтими сапфірами).

Головним родовищем жовтих топазів в XVIII в. був Шнекенштейн у Саксонії. Деякі камені, що відбуваються звідси, мають зеленуватий відтінок і із цієї причини одержали назву «саксонські хризоліти». Таке використання слова «хризоліт», яке повинне ставитися лише до мінералу олівіну, неправильно, і його слід уникати

У Японії кристали топазу зустрічаються досить часто, але вони або безбарвні, або мають лише слабкий блакитнуватий, зеленуватий, жовтуватий або коричнюватий відтінок; дуже рідкі тут різнобарвні кристали. Говорять, що коричнюваті камені повністю втрачають фарбування на яскравому сонячному світлі. Головні родовища перебувають біля Такаями й Наєги в провінції Мино й у Танокамияме в провінції Оми.

Добре утворені безбарвні й блідо-голубі кристали знайдені в пегматитових жилах в Усакосе на південно-заході Африки. Гарні кристали досить густого блакитного кольору зустрічаються на плато Джое в Північній області Нігерії, а також в утримуючих самоцвіти галечниках у Сомабуле Взамбии.

Безбарвні й блакитнуваті топази зустрічаються в багатьох районах США. В окрузі Сан-Дієго в Каліфорнії їх супроводжує синій турмалін; у горах Томас у шт. Юта вони зустрічаються в порожнечах у риолитах; у шт. Колорадо вони знайдені в декількох родовищах, головним чином у гніздах у гранітних пегматитах; такі ж умови залягання характерна для топазів з округу Мєзон, шт. Техас, і Нио-Гємпшира. Коричневі або коричневі й блакитні кристали відомі з родовищ у шт. Юта й Нью-Гємпшир. Подібні кристали зустрічали на острові Флиндерс, а також біля Єммавилла в Новому Південному Уельсі в Австралії й на острові Тасманія. Топази зустрічаються також у Могоке у Верхній Бірмі й на Мадагаскарі

.