Колір кордиерита синій різних відтінків. У хімічному відношенні це магнезіальний (залізистий) алюмосилікат, що має формулу (Mg, Fe)
Al
Si
0
. Природний мінерал часто містить гідроксил. Кристали його ставляться до ромбічної сингонії, мають короткопризматический габітус і іноді сдвойни-ковані так, що видадуться гексагональними. Є напрямок гарної спайності, паралельне головної грані в зоні призми. Відповідно до симетрії кристалів кордиерит оптично двуосний, по більшій частині негативний. Величини найменшого й найбільшого показників переломлення коливаються від 1,532 до 1,541 і від 1,540 до 1,549 відповідно, причому двупреломление залишається рівним 0,008. Відзначені й більш високі значення показників переломлення. Блиск скляний. Як уже вказувалося, кордиерит — чітко нлеохроичний мінерал. Напрямкам найменшого, середнього й найбільшого показників переломлення відповідають жовтуватий, ясно-синій і темно-синій кольору. У напрямку, паралельному ребрам призми, колір темносиний, а в поперечних напрямках він жовтуватий або ясно-синій. Деякі зразки кордиерита із Цейлону характеризуються плямистістю у зв`язку із присутністю численних включень дрібних пластинчастих кристалів гематиту
Щільність кордиерита близько 2,58-2,60, але відзначені й більш високі значення — до 2,66. Твердість 7 по шкалі Мооса, тобто майже така ж, як у кварцу або небагато нижче.
Кордиерит ставиться до того типу кристалів, які повинні грануватися таким чином, щоб майданчик розташовувався під прямим кутом до ребер призми; у цьому випадку виходить найбільш густе фарбування. Однак його часто обробляють і полірують, але не часто піддають огранюванню. Великий оброблений зразок вагою 177 г, який перебував колись у колекції Хоукинса, експонується в Галереї мінералів Британського музею природньої історії
Найпрекрасніші зразки кордиерита знайдені в утримуючих самоцвіти галечниках Цейлону. Інші родовища-шт. Мадрас, Бірма й Мадагаскар. Кордиерити описані також з північно-західної Канади, Норвегії, Фінляндії й Баварії