Технологія обробки й історія Одиниця ваги

Технологія обробки й історія Одиниця ваги

Одиниця, використовувана для зважування дорогоцінних каменів, витрат, рівна 7
грама, або 200 мг. У Великобританії, карат прийнятий як стандартна одиниця ваги 1 квітня 1914 р. Раніше ця одиниця називалася метричним каратом; така назву іноді використовують дотепер, щоб відрізняти метричні карати від колишніх одиниць ваги. Для перлів використовується менша одиниця, а саме гран, що становить чверть карата, або 50 мг. В обох випадках вагу вимірюють до другого десяткового знака, третю цифру відкидають, яка б вона не була. Для деяких дорогоцінних каменів, як правило, порівняно великих, у якості одиниці ваги використовується грам, а для ще більш великих — кілограм; іноді використовуються також унції й фунти
Ціна дорогоцінного каменю обчислюється шляхом множення ціни карата на вагу каменю, але ціна карата підвищується зі збільшенням розміру каменю, причому в окремих випадках дуже різко; виключення становлять виробні камені
Ціну перлів визначити значно складніше; її обчислюють виходячи з так званої базової ціни, установлюваної залежно від його якості, і вартість партії перли обчислюється
по формулі р-2-, де п — кількість перлин кожного сорту,.
w — їх загальна вага в гранах, р — базова ціна. Звичайно спочатку визначається вага однієї перлини, потім його множать на загальну вагу, а добуток множиться на базову ціну. Зрозуміти сутність методу можуть допомогти два наступні приклади;.
а. Партія перлів, що полягає з 44 ниток, містить 1529 перлин двох різних розмірів. Базова ціна-50 пенсів. -
Кількість
Карати
W
W*
ниток
п
і>
п
п
26
827
143,62
574,48
0,69
396,39
18
702
63,70
254,80
0,36
91,72
44
1529
207,32
829,28
488,11
Кінцевий добуток (488,11) множиться на базову ціну, і визначається вартість усієї партії: 244,05 фунта стерлінгів
б. Партія містить 64 окремі перлини чотирьох розмірів. Базова ціна-20 пенсів
п
Карати
w
to.
n
n
5
7,80
31,20
6,24
194,68
10
13,53
54,12
5,41
292,78
17
16,75
67,00
3,94
263,98
32
24,61
98,44
3,07
302,21
64
62,69
250,76
1053,65
Кінцевий добуток (1053,65) множиться на базову ціну
Вартість партії складе 240,73 фунта стерлінгів
На мал. 77 і 78 показані точні розміри алмазів брильянтового огранювання й перлин сферичної форми, відповідні до певних ваг. Вага дається в каратах і гранах. Розміри інших дорогоцінних каменів будуть відрізнятися від розмірів алмазів
Рис. 77. Розмір діамантів різної ваги (вага зазначена в каратах),.
такого ж ваги, тому що вага — це добуток об`єму на питому вагу. У випадку каменів однакової правильної форми (у даному прикладі — брильянтового огранювання) об`єм буде пропорційний кубу діаметра. Отже, діаметр будь-якого іншого каменю брильянтового огранювання буде ставитися до діаметра алмаза такого ж ваги як кубічний корінь зі зворотного відношення питомих ваг. Кварц, що володіє малою питомою вагою, значно крупніше, чим алмаз такого ж ваги, а розмір кристала
циркону, питома вага якого вище, чим в алмаза, буде значно менше.
Існують шаблони для оцінки ваги алмазів брильянтового огранювання й перли. В обох випадках камені не треба виймати з оправи. Трохи більш точний метод, з використанням кронциркуля, був запропонований Шарлем Мо; вага визначається по таблицях, при цьому може бути враховане відхилення від ідеальної форми
Примітно, що, незважаючи на високі ціни, які зі сторіччя в сторіччя запитувалися за дорогоцінні камені, і відповідно незважаючи на важливість точного визначення й точної
Рис. 78. Розмір круглих перлин різної ваги (вага зазначена в гранах),.
записи ваги каменю, не існувало ніяких еталонів ваги для карата, доти поки ця одиниця не була виражена в метричній системі ваг. До цього вага карата була не тільки різна в різних торгових центрах миру, але міг із часом мінятися навіть у тих самих місцях. До введення метричного карата його вага в Лондоні вважався рівним 3,1683 аптекарського грана (0,20530 г), одна тройская унція (480 гранов) визначалася як одиниця, рівна 151,5 карата. Однак ця одиниця не вважалася офіційної, не було ніяких визнаних еталонів, хоча фактично одиниця ваги, що називалася каратом, використовувалася в Англії ще із часів норманнов. Стандартною одиницею ваги дорогоцінних каменів в Об`єднаному Королівстві вважалася, як і для дорогоцінних металів, тройская унція. До введення метричного карата в головних торгових центрах миру використовувалися наведені нижче еквіваленти каратов у грамах: Флоренція — 0,19720, Мадрид — 0,20539, Берлін — 0,20544, Амстердам — 0,20570, Лісабон — 0,20575, Франкфурт-на-Майне —.
0,20577, Відень — 0,20613, Венеція — 0,20700, Мадрас — 0,20735. Фактично в той час вагу карата коливався від 0,1885 до 0,2135 грама
Ще одна чудність полягала в тому, що частки карата виражалися не в десяткових дробах, а в послідовних ступенях 11.
в аж до . Проміжні ваги (менше карата) давалися
111.
у вигляді ряду дробів, наприклад в ’ 8’ ’ 64 ’
В
алмаза дріб
не скорочувалася й у знаменнику залишалося число 64, наприклад . Усі ці дивацтва зникли з початком використання метричного
карата й нормального десяткового запису, з обмеженням до другого десяткового знака
Спочатку в різних частинах світла в основу визначення ваги було покладене порівняння з вагою зерен певних злаків, звичайних для даного району й близьких по розмірах і ваги. У Європі найменшою одиницею ваги було, очевидно, ячмінне зерно. Оскільки в стародавності дорогоцінні камені попадали в Європу зі Сходу ( тому-те багато найкрасивіші камені одержали почесну назву «східних»), те саме там слід шукати рослину, насіння якого споконвічно використовувалися як захід ваги дорогоцінних каменів. Можливо, що прадавня одиниця ваги дорогоцінних каменів пов`язана з насіннями акації Ceratonia siliqua, широко розповсюдженої в країнах Середземномор`я; середня вага
семенй акації приблизно дорівнює карату. Більше того, слово «каратів» утворене від грецької назви цієї рослини jcepanov, що означає «маленький ріг» і пов`язане з формою стручків
Деякі автори
пропонують іншу, менш імовірну версію походження слова «карат» від слова киага — місцевої назви коралового дерева Erythrina corallodendron, середня вага насіння якого приблизно дорівнює середній вазі насіння акації
Цікаво відзначити, що в греків насіння акації xepdnov, так само як у римлян його еквівалент — насіння siliqua, служило гирькою, а у часи імператора Костянтина випускалася золота монета солідус вагою в 24 таких насінні. Цілком імовірно, що це послужило джерелом іншого, сучасного значення слова «карат» як заходу чистоти (пробності) золотого сплаву
Тільки наприкінці минулого сторіччя чітко визначилася необхідність установити вагу карата на підставі певного еталона. В 1871 г. паризька Палата коштовностей внесла пропозицію вважати вага карата рівною точно 0,205 г. Ця пропозиція була схвалена паризькою Палатою торговців алмазами й каменями в 1877 г., але більше ніде підтримки не одержало. Таким чином, справа не зрушилася з мертвої крапки аж до 1907 р., коли було запропоновано використовувати так званий метричний карат, рівний 200 мг. Пропозиція була внесена Міжнародним комітетом заходів і ваг і прийняте на 4-й Генеральної конференції з питань заходів і ваг Впариже.
Знаючи, у якому місті був прийнятий у якості одиниці ваги метрична карат, навряд чи варто дивуватися тому, що Франція очолила боротьбу за міжнародне визнання офіційної одиниці ваги дорогоцінних каменів, причому французький уряд через своїх послів вело переговори із зацікавленими країнами. У Великобританії Міністерство торгівлі направило у зв`язку із цим циркулярний лист провідним членам ювелірного «цеху» країни, але мало хто з них потрудився навіть просто відповісти. Откликнувшиеся дотримувалися різних думок, але більшість була проти яких-небудь змін у використовуваному караті. Таку апатію легко пояснити: дрібні торговці не випробовували труднощів при існуючій системі, тому що та сама одиниця була у вживанні по всій країні, і незважаючи на те що роздрібні торговці одержали б прибуток при введенні нової міжнародної одиниці, багатьох, можливо, пугала необхідність придбання нових гир і переоблік наявного запасу ( з метою встановлення ваги в нових одиницях) протягом перехідного періоду. Тоді Міністерство торгівлі дійшло висновку, що час для подібного заходу ще не настало. Французьке посольство винним порядком було поставлено в популярність, що протягом деякого часу ніяких заходів ухвалюватися не буде, однак це питання може бути поставлений знову, якщо основні європейські країни перейдуть до нової одиниці
Отже, у Великобританії розв`язок питання відклали на кілька років; але незабаром почали діяти самі союзи торговців ювелірними виробами, що надихаються найбільш передовими своїми представниками. На настійну вимогу свого Просвітницького комітету Національна асоціація ювелірів по золоті на своїй щорічній конференції в Скарборо в липні 1912 р. прийняла резолюцію, що рекомендує введення метричного карата як стандартної одиниці ваги для дорогоцінних каменів. Асоціація лондонських оптових торговців-ювелірів і ремісників прийняла подібну резолюцію в лютому 1913 р. Обидві резолюції були передані в Міністерство торгівлі. Правда, Об`єднаний комітет ювелірів і майстрів по сріблу залишився досить байдужим до цього заходу й на зборах у жовтні 1912 р. виніс негативну резолюцію; причина того, що більш тверда лінія не взяла гору, полягала, очевидно, у тому, що багато членів цього комітету не були прямо зацікавлені в подібному розв`язку. Однак до жовтня 1914 р. Міністерство торгівлі було вже досить твердо певен у підтримці ювелірів і вжило необхідних заходів для прийняття урядового декрету, по якому на підставі Закону про заходи й ваги ( тобто про метричну систему) 1897 г. пропонувалося офіційно ввести метричний карат. Набрання декретом чинності було відкладено до.
1 квітня 1914 р., щоб у торговців було достатньо часу для придбання нових гир і для встановлення ваги, що була в них товару. Як буде показано далі, чотири країни, що займають провідне місце в торгівлі дорогоцінними каменями,- Великобританія, Голландія, Бельгія й Сполучені Штати Америки — одночасно ввели метричний карат у рамках надзвичайного законодавства. Із уведенням цієї довгоочікуваної реформи Великобританія значно просунулася вперед *. У Південній Африці введення метричного карата через першу світову війну затрималося до 1923 р. Варто відзначити, що у Великобританії використання метричного карата припустиме, але не обов`язково. Будь-який торговець, якщо він так уперто чіпляється за старе, може використовувати замість карата будь-яку іншу офіційну одиницю ваги
Метричний карат був офіційно прийнятий у нижчеперелічених країнах у наступний термін: 1908 р.- Іспанія, 1909 р.- Японія, Швейцарія; 1910 р.- Болгарія, Данія, Італія, Норвегія; 1911 р.- Голландія, Португалія, Румунія, Швеція; 1912 р.
- Франція; 1913 р.- Бельгія, США; 1914 р.- Великобританія; 1922 р.- Австрія, Ірландія, Мексика, СРСР, Таїланд; 1923 р.- Південна Африка; 1930 р.- Чехословаччина, Польща. Хоча Голландія прийняла відповідний закон в 1910 р., у торговельних операціях каратів став там використовуватися з 1913 р., одночасно із уведенням цієї одиниці в Бельгії. Очевидно, що в деяких країнах не було необхідності окремо вводити метричний карат: його можна було використовувати по там метричній системі, що давно вже діяла, заходів і ваг. Таким чином, у цей час метричний карат є міжнародною одиницею виміру ваги дорогоцінних каменів і користується загальним визнанням