Панцир черепахи

Панцир черепахи

Початок застосування черепахового панцира для декорування виробів, і зокрема як лицювального матеріалу або матеріалу для інкрустацій, ставиться до 80 г. до н.е., про що Плиний.
пише: «Карвилиус Полло, людей щедрих звичок і винахідливий на вигадки, що стосуються обробки предметів розкоші, був першим, хто нарізав панцир черепахи на смуги й обробив ними ложі й кабінет» (Карвилиус Полло займав пост римського вершника в часи диктатури Сулли в 81- 78 рр. до н.е.). Пізніше у своїй праці, обговорюючи питання мистецтва облицювання, Плиний говорить про використання рога й слонячої кістки для декорування дерева й про цікавий досвід обробки й застосування панцира черепахи для імітації дерева:.
« Для того щоб те саме дерево продати з найбільшою вигодою, додумалися до облицювання його тонкими пластинками; мало того, підбирали різнобарвні роги тварин і їх зуби й нарізали на частині для того, щоб прикрасити дерево, а потім оклеить його повністю. Пізніше, після всього цього, людина стала шукати матеріал ще й у море! Він навчився різати на частині панцир черепахи. У правління Нерона виникла дивовижна вигадка, спрямована на руйнування природнього зовнішнього вигляду (панцира) шляхом фарбування його під дерево, удала імітація дерева давала можливість продавати ці вироби по ще більш високій ціні».
У торговельну мережу надходили рогові пластинки, що покривають костистий верхній щит черепахи бисси (Eretmochelus imbricata). Бисса — сама маленька з морських черепах, її верхній щит ніколи не перевищує 76 див у довжину. На щиті налічується всього тринадцять більших пластинок — п`ять по центру внизу й по чотири з кожної сторони й на додаток до них 24 маленькі пластинки, відомі як «копита», або «клішні», які утворюють зазубрений край верхнього щита. Більші пластинки перекривають один одного від фронтальної частини назад, подібно шиферним плитам на даху — від гребеня вниз; перекриття становить приблизно третю частину всього розміру пластинки. Розмір кожної з них може бути від 20 до 30 див, а вага — 0,25 кг. Однак у старих черепах пластинки можуть бути плоскими й лежати поруч. Інтерес представляють більші пластинки; дрібні пластинки по краю верхнього щита й пластинки нижнього щита цінуються менше або взагалі не мають комерційної вартості. З однієї черепахи можна одержати 3,6 кг черепахового щита
Пластинки по сполуці подібні звичайного рога; вони повністю позбавлені мінеральних речовин, більш тверді, менш волокнисті й більш тендітні. Ціна їх залежить від ступеня прозорості, інтенсивності фарбування приємного жовтого нижнього тла, багатства крапу коричнюватого кольору й здатності до полірування. Бисси живуть у всіх тропічних морях Тихого й Атлантичного океанів, а добірні особини поширені навколо Молуккских островів
Черепаховий щит — термопластичний матеріал, тобто він розм`якшується під дією тепла при температурі кипіння води
Через той що при занадто високій температурі він темніє, а його напівпрозорість зменшується, щит обробляють при найнижчих з можливих температур. Пластинки відокремлюють від кісткового кістяка при нагріванні верхнього щита; оскільки вони виходять вигнутими, стовбурчаться й мають неправильну форму, їх вирівнюють під пресом і, крім того, прогрівають, щоб знищити нерівності поверхні, що виникли при первинній обробці панцира. Товщину пластинки або розмір її поверхні легко побільшати, тому що при достатньому нагріванні самий верхній шар пластинки розм`якшується, а під дією рівномірного тиску відбувається зроблена сполука розігрітих поверхонь. Для збільшення площі пластинок правильно скошені їх краї накладають один на іншій і здавлюють разом у лещатах або щипцями, одночасно нагріваючи киплячою водою або піддаючи рівноцінному сухому обігріву. При нагріванні й під тиском черепаховий щит може бути зігнуть — це приймання застосовується при виготовленні маленьких коробок і інших предметів. У наші дні панцир черепахи використовують для виготовлення гребенів, ручок для ножів та ін.
Фізичні властивості панцира черепахи: показник переломлення близько 1,55, щільність 1,29, твердість 2V
але шкалі Мооса; дряпається ножем. Під мікроскопом видна характерна плямистість, обумовлена наявністю численних сферичних часток