назв для різних видів східчастого огранювання, використовуваних для більш дрібних каменів: наприклад, «батон» і «багетка» — зменшувальне від французького слова bague (кельцо).
Оскільки цей вид огранювання застосовується головним чином для того, щоб підкреслити внутрішнє фарбування каменю, а не для того, щоб викликати брильянтову гру світла, у цьому випадку не домагаються повного відбиття від нижніх граней, і значна частина світла, що входить у камінь, іде через підставу. При огранюванні каменю висоту його вибирають залежно від інтенсивності фарбування. Якщо камінь має більш темний відтінок, то його роблять дрібніше, щоб потік світла не поглинався в ньому повністю й камінь не виглядав би темним або непрозорим; і навпаки, якщо камінь більш світлий, то його роблять вище, щоб забезпечити підлога-.
ное прояв кольору. Особливої точності у формі й порядку розташування граней не потрібно, і. якщо бажаний ефект можна одержати, то камені грануються звичайно таким способом, щоб зберегти вагу по можливості більшим і, отже, реалізувати камінь по максимальній ціні
У цей час для діамантів вищої якості стали використовувати так звану смарагдове огранювання; однак для
цього повинні бути дотримані пропорції, наведені вище для брильянтового огранювання. У цьому виді огранювання серії щаблів — верхню, нижню й середню — розташовують над рундистом з нахилом щодо таблички близько 36, 43° і 50° відповідно;
лод рундистом роблять дві серії щаблів, у цьому випадку нахил верхньому щабля становить 40, нижньому щабля — 45—50, хоча допускаються й деякі відхилення від цих величин. У довгастих і квадратних каменях звичайно роблять 8 уступів над рундистом і 12 під ним; загальна кількість граней, включаючи табличку й колету, рівно 22. Якщо кути скошені, кількість щаблів уд-.
ваивается, над рундистом виходить 16 граней, під ним — 24 грані, усього — 42 грані
6.