Гроссуляр є самим звичайним з кальцієвих гранатів. В ідеальному випадку його сполука відповідає формулі Ca
Al
(Si0
)
, але алюміній може в ньому широко заміщатися тривалентним залізом і хромом. Магній, двовалентне залізо й марганець певною мірою заміщають кальцій
Колір гроссуляра блідий оливково-зелений, жовтуватий, жовтогарячий, рожевий або коричневий^-коричневий-червонясто-коричневий, але в ювелірній справі знаходять застосування переважно жовтуваті й жовтогарячі камені. Зеленуваті камені кольору аґрусу, до яких найбільше доречно додавати назва «гроссуляр», або розоватокрасние камені звичайно недостатньо прозорі, для того щоб задовольняти вимогам, пропонованим до самоцвітів. Корич-Ний камінь і гіацинт, як правило зернисті, начебто вони складаються із дрібних зерен. Ця особливість легко спостерігається в лупу з помірним збільшенням
Показник переломлення гроссуляра звичайно коливається від 1,741 до 1,748. Щільність його міняється в межах від 3,60 до 3,80. Масивний зелений матеріал із Трансваалю виявляє досить низькі значення цих величин: показник переломлення в нього коливається від 1,72 до 1,73, а щільність від 3,45 до 3,50. Більш високий показник переломлення легко дозволяє відрізнити цей матеріал від жадеита або нефриту. Що пропускається гессонитом світло при вивченні його на спектроскопі виявляє не дуже чіткий спектр поглинання альмандину. Дисперсія для інтервалу В — G помірна й досягає 0,028.
Твердість гроссуляра трохи більше, ніж кварцу. У полум`ї паяльної трубки він легко плавиться з утвором зеленуватого скла
Ювелірний гроссуляр досить часто зустрічається в галечниках Цейлону в тісній асоціації із цирконом, що мають майже такий же зовнішній вигляд. Обоє цих мінералу називають тут гіацинтами або джацинтами, але ця назва слід зберегти лише для цирконів. Жовті коричні камені ще звичніше. Прозорі зелені, жовті й коричневі гроссуляри виявлені в Танзанії. Недавно на розгляд було представлено кілька зразків ювелірного зеленого гроссуляра з Пакистану. Гарні жовті кристали знайдені на руднику «Джефферсон» біля Асбестоса в провінції Квебек у Канаді. Гроссуляри з інших родовищ дуже гарні як музейні зразки, однак вони недостатньо великі й недостатньо чисті для огранювання. Деякий час гарні камені поставляло родовище у Швейцарії, але воно давно виснажилося. Гарні зелений^-зелені-коричнювато-зелені кристали відбуваються з ріки Вілюй, припливу сибірської ріки Лени. Гроссуляр знайдений разом з іншими гранатами — альмандинами й піропами — на сході Бразилії. Гарний рожевий гроссуляр у білому мармурі із Ксалостока в Мексиці був названий ландеритом ( по імені Карлоса Ф. де-ландеро), ксалостоцитом ( за назвою родовища) або розолитом ( по кольору).
Ясно-зелений масивний матеріал, описаний як гроссуляр, знайдений в 64 км на захід від Преторії в Трансваалеві. По зовнішньому вигляду він нагадує деякі різновиди жада й був проданий як замінник жада під неправильною назвою трансваальского жада. Уважаються, що цей матеріал утворювався при заміщенні плагіоклазу, а аналізи показали, що він є членом ряду гидрогроссуляра — ізоморфного ряду, кінцевими членами якого є гроссуляр і сполука Зса0*А1
0
Х X2Si0
-2H
0. Намисто, зроблене із цього матеріалу, показане на кольоровому фото VI. Поряд із зеленим матеріалом зрідка зустрічається й матеріал іншого кольору — рожевий і сірий, який також містить як гроссуляр, так і гидрогроссуляр. Його щільність коливається від 3,36 до 3,57. Частина матеріалу, називаного гидро-гроссуляром, містить неуважний везувіан; останній, очевидно, зустрічається як складова частина просвітчастого зеленого матеріалу із Сибіру й Пакистану, що зближає його скали-форнитом.