Андрадит

Андрадит

Колись із презирством відкинутий як звичайний гранат, андрадит зайняв місце в ряді видатних дорогоцінних каменів з відкриттям його чудового різновиду, якому було дане ім`я «демантоид». Кращі його кристали мають смарагдово-зелений колір, який, однак, може змінюватися до фісташкового й оливково-зеленого. Без сумніву, такий колір мінералу обумовлений присутністю хрому. Нижче наведені терміни, які час від часу пропонували для його позначення ювеліри, що займаються торгівлею дорогоцінними каменями, і які ніколи не- слід уживати, тому що вони неправильні й уживати їх — значить просто вводити публіку в оману: «урал» або «уральський смарагд», «олівін» або «уральський олівін», «уральський» або «сибірський хризоліт». Рівно незадовільний і термін «олівін-гранат», який, очевидно, прийнятий серед торговців коштовностями; цей термін створює враження, що такий камінь є мінералом, проміжним між гранатом і олівіном. Випливає з усією рішучістю підкреслити, що назва «олівін» використовується в мінералогії протягом більш ста років для позначення магнезіально-залізистого силікату, що є важливої складовій частиною основних вивержених гірських порід і зовсім відмінного від гранату; дорогоцінний олівін зветься «хризоліт». Назва «демантоид» походить від голландського слова demant (алмаз), до якого було додано відповідне закінчення. Хоча така назва можна заперечувати, уважаючись, що воно непридатне, оскільки даний камінь не має нічого загального з алмазом, все-таки його алмазний блиск і сильна дисперсія цілком виправдовують це найменування. Дійсно, навіть сама недосвідчена людина чи ледь буде введена цією назвою в оману. Топазолит — жовтий різновид, названа так тому, що вона кольором нагадує жовтий топаз. Ця назва визнана мінералогами, але було б переважніше не вживати його в номенклатурі дорогоцінних каменів. Меланит ( від грецького слова pixag — чорний) — чорний андрадит
У вузькому змісті слова андрадит — це кальцієво-залізистий силікат з формулою Ca
Fe
(Si0
)3, але звичайно сполука його сильно варіює. Наприклад, частина кальцію може заміщатися магнієм або марганцем, а тривалентне залізо — алюмінієм
Показник переломлення демантоида великий — 1,888-1,889, і тому брильянтове огранювання цих каменів дає гарні результати, особливо тому, що вони із усіх дорогоцінних каменів мають майже саму більшу дисперсію для інтервалу В — G, рівну 0,057. Щільність демантоида також велика й міняється від 3,82 до 3,85. Для андрадитів вона може досягати 3,90. На жаль, андрадит — найбільш м`який із гранатів. Його твердість усього лише 6V
по шкалі Мооса. Через свою порівняльну м`якість демантоиди використовуються лише для виготовлення підвісок і намист, у яких імовірність ушкодження каменів мала. Жовтий різновид андрадиту був би ефектним самоцвітом, але вона ніколи не зустрічається у вигляді досить великих і чистих кристалів. Кристали демантоида показані на кольоровому фото VI.
Демантоид є найціннішим із гранатів. Від інших зелених дорогоцінних каменів його легко відрізнити за високим показником переломлення, відсутності двупреломления й сильної дисперсії
Демантоиди знайдені лише на Уралі, причому найкращі екземпляри походять із Сисертского району, де вони зустрічаються в серпентинітах на річці Бобровка, припливі ріки Чусовой
. Невеликі гарні кристали жовтого андрадиту знайдені в долині Червона в Італії й у Церматте у Швейцарії, але вони дуже малі й непридатні для ювелірних виробів,