Камені

Апатит

Апатит

Апатит — найбільше широко розповсюджений мінерал групи фосфатів — зустрічається у вигляді кристалів білого, жовтого, зеленого, синього або фіолетового кольори, які іноді з успіхом гранувалися. На жаль, цей мінерал занадто м`який і не витримує тривалого носіння, а кожна з його фарбувань може повторитися в інших, більш твердих дорогоцінних каменів. Його назва походить від грецького слова азтхтг) (обман) через різноманітну форму, що й уводить в оману, його кристалів. Жовтувато-зелений різновид, уперше зустрінута біля Мурсии в південно-східній Іспанії, одержала через своє фарбування назва «спаржевий камінь». «Мороксит» — назва» дане первісне синім і синювато-зеленим кристалам з Арендаля в Норвегії й згодом розповсюджене на аналогічні камені з інших родовищ. Ця назва походить від грецького слова ц,оро£ое (вид « трубкової глини») і не цілком вдало.
Апатит має формулу Ca
(P0
)
(F, Cl). Частина фтору, як показує формула, незмінно буває заміщена хлором. Хлорапа-Тит, що не містить або утримуючий дуже мало фтору, зустрічається в природі, але він досить рідкий у порівнянні зі звичайним фтор-апатитом. У чистому виді апатит звичайно безбарвний, і тому кристали апатиту часто мають бліде фарбування. Кольору апатиту — жовтий, аквамариновий, блакитнувато-зелений, синій, фіолетовий — пов`язані із присутністю невеликих кількостей мінеральних барвних агентів. Апатит кристалізується в гексагональній сингонії, причому є площина симетрії, перпендикулярна осі симетрії шостого порядку, але жодна із площин, що проходять через цю вісь, не є площиною симетрії. Кристали звичайно короткостолбчатие, кінчаються базальною гранню (мал. 18, 1). Відповідно до типу симетрії апатит оптично одноосьовий, негативний. Величини незвичайного й звичайного показників переломлення варіюють відповідно від 1,632 до 1,642 і від 1,634 до 1,646; двупреломление коливається від 0,002 до 0,004. Ювелірні апатити мають низькі значення цих констант. Блиск скляний, але може бути й смоляним. Дихроизм звичайно слабкий, але в деяких різновидів може бути сильним. Наприклад, сині камені з бірманських рубінових копей мають два кольори — синій і жовт, що відповідають незвичайному й звичайному показникам переломлення. Щільність варіює від 3,17 до 3,23. Апатит є стандартом 5 балів твердості по шкалі Мооса; він м`якше, чим сталевий ніж. В ограненном виді деякі апатити можна поплутати з турмаліном, але їх легко відрізнити за винятково малим дву-переломленню, навіть якщо їх світлозаломлення мале відрізняється від світлозаломлення турмаліну. Турмалін навіть при денному висвітленні майже завжди дає дві чіткі тіні на рефрактометрі при обертанні каменю на щільному склі, у те час як в апатиту навіть при монохроматичному висвітленні тіні різняться струдом.
Потужні фосфатні відкладання, які утворювалися при нагромадженні залишків тварин і їх фекалій протягом величезних періодів часу, зустрічаються на земній кулі майже повсюдно й мають велике практичне значення для сільського господарства як добрива. Лише невелика частина фосфатів у них раскристал-лизована й представлена апатитом; більша ж частина непрозора, так що ювелірний матеріал серед осадових фосфатів не зустрічається. Непрозорі кристали апатитів досягають величезних розмірів. Так, один з них, знайдений в окрузі Оттава в провінції Квебек у Канаді, важив близько 250 кг і мав 2 м у поперечнику. У невеликих кількостях апатит зустрічається також у вивержених і метаморфічних гірських породах Ч.
Гарні фіолетові апатити зустрінуті в Єренфридерсдорфе в Саксонії, у Славкове в Чехословаччині, у кантоні Тессин у Швейцарії й в Оберне в шт. Мєн у США. Сині й синювато-зелені апатити присутні в утримуючих самоцвіти галечниках Цейлону й у рубінових копях у Могоке в Бірмі. Апатити кольору морської хвилі відомі з Аджмера й Девади в Індії, а жовті апатити — із Серро-Де-Меркадо, Дуранго, Мексика