Епідот

Епідот

Наділений своєрідному жовтувато-зеленим фарбуванням, яке подібне з кольором фісташок і унікальна для природних мінералів, епідот іноді rpaijpt, щоб задовольнити попит деяких аматорів каменю, яких залучає цей незвичайний колір. Епідот — член сімейства, яке одержало назву «група епідоту». Усі мінерали цієї групи мають близьких хімічним складом і кристалічною структурою, хоча й кристалізуються у двох сингоніях — ромбічної й моноклінної. До першої ставиться лише один мінерал — цоизит, а друга включає, цомимо епідоту, клиноцоизит, пьемонтит і алланит (або ортит). Усі вони характеризуються одним напрямком зробленої спайності й звичайно зустрічаються у формі призматичних кристалів із численними гранями. Назва «епідот» походить від грецького слова «иботое (додатковий); його дав епідоту Гаюи, тому що одна зі сторін підстави призми довше інший,- довід скоріше витончений, чому логічний. Цоизит названий на честь барона фон Цоиза, пьемонтит (пізніше помилково перейменований у пьедмонтит) названий по первинному місцезнаходженню цього мінералу — області П`ємонт в Італії, алланит названий на честь Томаса Аллана, а назва «ортит» походить від грецького слова 6p0og (прямій), тому що цей мінерал утворює тонкі променисті кристали. Назва «пистацит» походить від грецького слова тотахмя (фісташка) і є іншою назвою епідоту. Клиноцои-Зит — мінерал з хімічним складом цоизита, але із кристалічними формами епідоту. Тавмавит (хромєпидот) — зелена хромсодержащая різновид епідоту — названий по родовищу Вбирме.
Внаслідок ізоморфного заміщення одних елементів іншими хімічний склад епідоту досить мінливий. Він являє собою кальцієвий алюмосилікат з типовою формулою Ca
Al3Si
Oi2(OH), Кальцій може заміщатися магнієм або залізом, а алюміній — залізом, марганцем або церієм і иттрием. Зі збільшенням змісту марганцю епідот переходить у пьемонтит, а зі збільшенням частки рідких металів — в алланит. Колір епідоту зелений, звичайної фісташково-зелений або масляно-зелений, але зі збільшенням змісту заліза мінерал темніє й камені стають майже непрозорими. Через присутність марганцю щ>емонтит має темно-червоний колір; алланит коричневий до чорного
Відповідно до симетрії кристалів усі члени групи епідоту оптично двуосни, але якщо в цоизита напрямку всіх трьох показників переломлення збігаються із кристалографічними осями, то в інших членів групи два із цих напрямків зовсім не пов`язані з напрямками кристаллографическйх осей. Властиво епідот і алланит оптично негативні, а пьемонтит і цоизит — оптично позитивні. Величини наименине-шего й найбільшого показників переломлення рівні 1,733 і 1,768 для чистих каменів з гарним фарбуванням, які можуть зазнати огранюванню, але при меншому змісті заліза показники переломлення можуть бути менше — 1,716 і 1,723. Величина максимального двупреломления при цьому падає від 0,035 до 0,007. Показники переломлення пьемонтита високі — від 1,738 до 1,750 я від 1,778 до 1,832; відповідно високо в нього й двупреломление. Епідот має сильний плеохроизмом у зеленому, коричневому й жовтому квітах. У пьемонтита кольору плеохроизма червоний, фіолетовий і жовтий. Алланит не виявляє ясного плеохроизма, тому що він майже непрозорий. Дисперсія епідоту (В — (?) — 0,030, блиск від скляного до металевого, на площинах спайності перловий. Щільність епідоту рівна 3,4; у пьемонтита вона зростає до 3,5, а в алланита до 4,2. Твердість близько 6Уг по шкалі Мооса.
Придатні для огранювання прозорі кристали походять із Кнаппенвальда біля Зальцбурга в Австрії, з долини Червона в Італії й з Арендаля в Норвегії. Чудові друзи досить тісних кристалів виявлені на початку нашого сторіччя на острові Принца Уєльского. Прозорий зелений клиноцоизит знайдений у Кенії; його показники переломлення рівні 1,725 і 1,733, а щільність 3,4.