Нікому не спадало на думку, що мінерал, уперше виявлений у Гренландії й названий корнерупином на честь Корені-Рупа, коли-або знайде застосування в ювелірній справі. Так думали доти, поки незвичайні форми цього мінералу зненацька не знайшли на Мадагаскарі. Крім того факту, що кількість цього матеріалу обмежено, корнерупин чи ледь будуть піддавати огранюванню, за Винятком тих випадків, коли буде потрібно задовольнити потреба тих, хто жадає незвичайного

Корнерупин є складним магнезіальним алюмосилікатом, що містять також деяка кількість заліза, бору й гідроксилу, але точна формула цього мінералу дотепер залишається предметом обговорення. У чистому виді він безбарвний, але звичайно пофарбований у різні тони жовтого або коричневого кольори, а зразки з Мадагаскару мають фарбування кольору морської хвилі. Корнерупин кристалізується в ромбічній сингонії й утворює волокнисті або подовжено-призматичні кристали, які мають двома напрямками зробленої спайності, паралельними граням призми. Він оптично двуосний, негативний. Величини найменшого й найбільшого показників переломлення коливаються від 1,661 до 1,682 і від 1,674 до 1,699. Середній показник переломлення близький по величині до найбільшого, що відповідає негативному характеру мінералу й невеликому куту оптичних осей ( від 3 до 48°). Двупреломление коливається від 0,013 до 0,017. Дисперсія (В — G) рівна 0,019. Плеохроизм досить помітний. Кристали видадуться зеленими, якщо їх розглядати в напрямку, паралельному подовженню, і жовтими або червонясто-коричневими — у поперечному подовженню напрямку. Тому, якщо прагнуть виявити цю властивість в ограненном камені, то майданчик слід розташовувати паралельно подовженню кристала. Блиск скляний. Щільність звичайно коливається від 3,28 до 3,44, хоча відзначалися й більші значення. Твердість 6% по шкалі Мооса.