Тектити

Тектити

Розглянемо інший тип природного скла. Обсидіан зустрічається в такому тісному зв`язку з вулканами, що яких-небудь сумнівів у його вулканічному походженні ніколи не існувало. У той же час питання про походження іншої групи природних стекол — тектитов — породжував багато різних теорій, але дотепер залишається невирішеним
Знахідки численних невеликих шматочків скла в Чехословаччині відомі дуже давно, ще з 1787 г. Це скло одержало назву «молдавит». У зв`язку з відсутністю в цьому районі ознак вулканічної діяльності стало ясним, що по походженню воно відрізняється від обсидіану. Була висунута досить правдоподібна теорія, згідно з якою молдавит являє собою шматки скла, що залишилися на місці доісторичних стекловарен, але цю теорію відкинули, коли сторіччя через схожі шматки скла знайшли в районах, вилучених від центрів прадавніх цивілізацій
Величезне число невеликих, переважно сплощених шматочків природного скла розсіяне на великих просторах південної Австралії, а також Тасманії. Це стекло відоме за назвою «австралит». Подібне скло відкрите на острові Биллитон, що лежить між островами Сулавеси й Калимантан; воно одержало назву «биллитонит». Область його поширення, очевидно, охоплює острова Яву й Калимантан, а також Малайзию.
Подібні стекла знайдені й в інших місцях — на Філіппінських островах, в Індокитаї, у Колумбії й Перу. Однак у деяких випадках виникали сумніву, не чи є це скло обсидіаном, тобто не чи має воно в дійсності вулканічного походження. Для позначення стекол з різних місцезнаходжень використовувалися численні назви, частково через відмінності в поглядах на їхнє походження. Назви, в основі яких лежать власні географічні імена, не мають потреби в поясненнях, наприклад «индосинит», «яванит» або «филшшинит». Бедиасит зі шт. Техас у США й ризаліт з Філіппінських островів одержали свої назви від назв місцевих племен
Видиме, існує тільки одне розумне пояснення такого поширення тектитов, а саме що всі такі природні стекла «упали з неба». Але це жодним чином не дозволяє всіх проблем. Неодноразово спостерігалося падіння на Землю твердих тіл, які відомі як метеорити. У деяких відносинах вони суттєво відрізняються від земних об`єктів. По сполуці вони бувають металевими й кам`яними — перші полягають переважно з нікелю й заліза, а другі — з піроксену, олівіну й невеликої кількості польових шпатів. Точно такі ж утвору в безлічі виявлені на поверхні землі й біля неї, і можна впевнено вважатися, що вони також мають космічне походження, але падіння їх відбулося задовго до того, як писалася ця книга й Навіть задовго до існування людини, так що нині не збереглося яких-небудь спогадів про їхнє падіння. Однак тектити не схожі на метеорити ні за структурою, ні по хімічному складу, і падіння тектитов ніколи не спостерігалося. Так що, хоча теорія космічного походження тектитов обще-визнана, залишаються деякі сумніви в неї істинності
Є свідчення того, що інтенсивний розігрів, що виникає при ударі більших метеоритів про поверхню землі, обумовлює плавлення мінеральної речовини біля місця падіння. Наприклад, у пустелі біля Вабара в Аравії таке зіткнення викликало плавлення піску. Але подібний механізм також не може пояснити походження тектитов, тому що їхня сполука, у загальному не відповідає сполуці гірських порід, розповсюджених у місцях, де їх знаходять. Згідно з іншою теорією, тектити є матеріалом, виверженим прадавніми вулканами на Місяці або, що відбуваються з речовини хвостів комет
Прозорий і пофарбований у темно-зелений або зеленувато-коричневий колір, молдавит є єдиним тектитом, що поставляють ювелірний матеріал, який називають іноді також пляшковим каменем і водяним хризолітом. Тектити з Калимантана іноді бувають темно-коричневими, а тектити з Колумбії — майже безбарвними, але звичайно вони чорні й непрозорі. Поверхня їх завжди скульптурирована, а австралити часто мають сплощену пуговицеобразную форму. Первинна форма цих утворів змінилася під час польоту з надзвуковою швидкістю в земній атмосфері, що не супроводжувався обертанням. Ці тектити збагачені кремнекислотой (70-77%); відповідний зміст глинозему — 15-10%. Вони, зрозуміло, оптично изотропни, а величина показника переломлення варіює від 1,48 до 1,52. Щільність 2,30-2,50, твердість близько.5.75 по шкалі Мооса.
Ще один різновид скла знайдений біля Куинстауна в західній Тасманії. Вона одержала назви дарвинского скла, або куинстаунита. Це скло містить набагато більше кремнезему, чому звичайні тектити,- 86-90%. Зміст глинозему відповідно менше — 8-6%. Колір 0елий або оливково-зелений до чорного. Шматочки цього скла мають розміри від малюсіньких крапель до уламків довжиною 6 див і звичайно містять пухирці. Щільність коливається від 1,85 до 2,30. Ці фізичні константи дарвинского скла по своїй величині нижче звичайних для текти-тов. Походження його, очевидно, пов`язане із плавленням матеріалу в результаті удару метеорита, про що згадувалося вище.