Слоняча кістка й взагалі зубна тканина складається з органічної речовини й апатиту; крім того, її неорганічна сполука-ляющая являє собою гидроксилапатит на відміну від розповсюджених у земній корі фторапатита й хлорапатита. Тому можна апріорно очікувати відмінностей у фізичних властивостях. Апатит утворює кристали з гексагональною симетрією, і його показники переломлення в середньому рівні 1,637 і 1,640. Відповідні значення для гідроксил апатиту, очевидно, нижче; у всякому разі показник переломлення слонячої кістки й кісткового матеріалу близький до 1,54. Кристали вивианита моноклінні, значення трьох показників переломлення для них рівні 1,580, 1,598 і 1,627, але чи ледь цей мінерал утримується в досить великій кількості, щоб помітно вплинути на оптичні властивості. Оскільки в одонтоліті переважає апатит, його показник переломлення вище, чим у слонячої кістки й кісткової речовини; в одонтоліту спостерігалися значення в межах від 1,57 до 1,63. Раніше було відзначено, що для бірюзи встановлене значення 1,61. Тому показник переломлення не має великого діагностичного значення; крім того, його важко виміряти

Питома вага одонтоліту була ретельно досліджена. Для трьох випиляних шматків були отримані значення 3,01, 3,03 і 3,15. Питома вага слонячої кістки коливається від 1,70 до 1,93, а костей — від 1,94 до 2,10. В апатиту як мінералу він коливається в межах 3,15-3,27, але в карбонатапатиха, відомого також за назвою даллита, питома вага нижче й становить 3,05. Діапазон значень для вивианита 2,58-2,68, але присутність цього мінералу чи навряд може вплинути на величину питомої ваги, і тому для одонтоліту можна прийняти розмах коливань цієї величини в межах від 3,0 до 3,2. Низькі значення (були зафіксовані цифри близько 2,4), імовірно, указують на значну кількість включень органічної речовини. Питома вага бірюзи у звичайних умовах коливається від 2,75 до 2,85; через пористість можуть відзначатися й менші значення. Таким чином, питома вага бірюзи значно нижче, чим одонтоліту, що є гарною діагностичною ознакою

Твердість одонтоліту приблизно 5 по шкалі Мооса, тобто така ж, як в апатиту

Одонтоліт добре визначається по своїй органічній структурі, яку легко розрізнити, розглядаючи поверхню за допомогою сильної лупи або під мікроскопом. Він неминуче містить якусь кількість карбонату кальцію, і тому, якщо на уламок капнути соляною кислотою, буде спостерігатися сильне скипання. Бірюза, навпаки, розчиняється спокійно, і оскільки вона містить мідь, то при додаванні до розчину аміаку виходить приємний блакитний двет. Одонтоліт такого фарбування не дає