Елементи плоскої й об`ємної прикраси

Елементи плоскої й об`ємної прикраси

Композиція у філіграні — це розробка структури майбутнього виробу, за допомогою якої організує взаємне розташування його деталей. Це пошук і реалізація задуму з урахуванням властивостей матеріалів (срібло, ювелірні камені), з яких буде створюватися прикраса з урахуванням специфіки (набір, пайка, монтування каменів) його виготовлення
Почнемо з композиції. Пошук мотиву, ідея — початок роботи над композицією філігранної прикраси. Мотив — це елемент будь-якого добутку, що виступає носієм певного образа
У філіграні мотив — та декоративна одиниця, яку ви будете використовувати й в елементах виробу при реалізації задуму всього виробу. Щоб спростити пошук мотиву, завжди відштовхуйтеся від конкретної форми. Наприклад, розв`язавши виготовити серги, ви визначаєте, що використовуєте форму дубового листка й жолудя (роль якого зіграє обрамлений камінь). Викличте в уяві ці образи. Починайте малювати листочок або пару листочків у різних положеннях у комбінації з жолудем. Краще, звичайно, це робити з натури або використовувати підходящу художню ілюстрацію (мал. 43).
Зрозуміло, що ви не зможете викласти із дроту всі деталі аркуша, прожилки. Тому зображення потрібно стилізувати, тобто узагальнити, спростити (не до трикутника, звичайно), але так, щоб форма аркуша була пізнавана (мал. 44). Далі ви визначаєте, з якого дроту виконати контур філігранних листочків, з який — розетки під камінь-бусину. Це може бути й плоска гладь 0,7 мм, розкатана в стрічечку шириною к.9 або 1,2 мм, і кругла скань у гладь. Відповідно вибира-з гея гладь і скань для візерунка усередині контуру й придумується візерунок
Розробляючи візерунок усередині контуру аркуша, ви також використовуйте рослинний мотив ( для того, щоб зберегти стильову єдність).
У філіграні внутрішній візерунок ніколи не переважає над зовнішнім контуром, не заважає йому. Візерунок строго підлеглий контуру. Тільки при детальному розгляді візерунок може сприйматися самостійно, настільки він буває вишуканим і мудрим
Приступаючи до розробки візерунка, завжди враховуйте загальний задум виробу й обраний мотив (ті предмети, зображення яких ви використовуєте), а також можливості матеріалу — дроту, образотворчі традиції філігранних елементів, умов їх викладання й пайки
По образотворчому початкові можна виділити наступні види: рослинний — зображення і стилізація рослинних форм, зооморфний або тератологический — зображення тварин, у тому числі й фантастичних (teras — чудовисько), геометричний — зображення геометричних форм (у принци-
пе всі форми — і рослинні й тварини — при відомому спрощенні зводяться до геометричних. Наприклад, березовий аркуш можна спростити, зрештою, до трикутника, а кленовий- до п`ятикутника) і епіграфічний — зображення різних написів, дуже популярне Вазии.
Рослинний мотив найбільш традиційний у візерунку усередині контуру. У термінології відбилося трепетне відношення майстрів до своїх робіт: «головочка», «травочка», «огірочок», «листочок», «баранчик», «жучок», « раз-вивашечка» і ін. Перейміться такою ж любов`ю до філіграні, і ви обов`язково превстигнете у всіх починаннях. Ви навчитеся правильно виконувати ці елементи, уміло їх поєднувати у філігранному візерунку, а все будуть имлюбоваться.
До справи! Отже, усі ці елементи повинні сполучатися один з одним у певній послідовності, утворюючи ритм візерунка
Подивитеся на ескіз філігранного набору в смузі. З малюнка видне, що обраний художником мотив — скомпонована (красиво складена) пари квіток (назвемо її ритмічною одиницею або раппортом) із завидною сталістю повторюється по всій довжині смуги. Ритмічний повтор елементів обраного мотиву дуже важливий, тому що робить його цільним, організованим. Те ж стосується й компонування елементів філігранного візерунка в інших замкнених формах: краплі, овалі, колі, прямокутнику, місяці й др.
Хвиля, яка чітко виділяється у візерунку усередині всіх цих контурів, — улюблений філігранний хід. Вона може бути наростаюч, вгасає, відповідно обростати додатковими елементами або, навпаки, їх втрачати. Але вона буде присутній фактично в кожному візерунку, тому що виправдана й технологічно: при наборі придуманого візерунка майстер завжди пам`ятає про те, що візерунок буде споюватися. Отже, усі елементи повинні щільно з`єднуватися один з одним (щоб було чому паятися), стосуючись сусідніх і контуру, принаймні в трьох місцях (мал. 45, 46).
Хвилеподібний рух візерунка допомагає равновесно розподілити його елементи, щоб у наступних операціях (подальших пайках, крацевании, поліруванні) і експлуатації візерунок усередині контуру не ушкодився. Так, скупчення головочек зробить ділянка візерунка більш слабкою, тобто більш підданим зовнішнім механічним впливам. Згусток же дротових кривих утяжелит, але не прикрасить філігранного набору
Майстер намагається уникати таких скупчень і, уміло поєднуючи різні елементи візерунка, видер-
живає рівновага й щільність набору. Під щільністю мається на увазі наявність і розміри порожнеч, утворених при компонуванні елементів візерунка. Так, наприклад, нерівномірний розподіл порожнеч не тільки порушує ритм візерунка й робить його нерівновагим, але й технологічно неправильний: елементи візерунка при пайку можуть вигоріти
Елементи філігранного візерунка дуже різноманітні й протягом сторіч зберігають свої назви
ГОЛОВОЧКА — невеликий завиток з маленьким колечком у підстави. Це найпоширеніший елемент візерунка, який би мотив не був заданий. У рослинному ж мотиві він відіграє роль ягідки, якщо завиток один, або квіточки, якщо згруповано кілька завитків. За старих часів головочку майстри виконували у вигляді напівколечка — так швидше й зручніше виконувати цей елемент. Сучасна ж школа філіграні виробила новий метод виконання голо-вочки — колечком. Виконувати її складніше, але виглядає вона набагато привлекательнее;.
ПОДВІЙНА ГОЛОВОЧКА — більший завиток з подвійним колечком. Як правило, використовується на більших площинах набору, наприклад у розгорненні браслета. Починаючи набирати візерунок саме із цих елементів, майстер навиває його в площині по спіралі до країв контуру й домагається ефекту хвилеподібного рух візерунка. Ці елементи дуже прикрашає своєрідна головочка, схожа на квітку з великою серцевиною. А в комбінації з маленькими головочками можна відбити мотиви різних великих квіточок
Такі завитки можуть мати й більш навивов навколо голо-вочки.
СТЕНЕК — завиток, виконується подібно головочке, тільки початковий елемент, який також вигинається корнцангами, як і головочка, більше притиснутий до дуги завитка, що не має круту зігнутість. Стенек може мати два, три й далі витків навколо головочки. Стенек, як і головочка, може бути основним образотворчим елементом у філігранному візерунку
ТРАВОЧКА — маленька петелька ледве вигнутої форми. Її використовують як заповнювач маленьких просторів. Поруч із головочкой-ягідкою або квіточкою цей елемент насправді виглядає як листочек-травочка. З його допомогою можна виконати стилізовані зображення безлічі трав, разнообразив тим самим тему мотиву
ОГІРОЧОК — така ж, як і травочка, петелька, тільки ледве довше й більш вигнута. Хвостик огірочка має маленьке кругле колечко, таке ж по діаметру, як і в маленького завитка. Іноді їм заповнюють невеликі простори, зміцнюючи набір у тому місці, де є скупчення головочек. Якщо огірочок досить великий, усередині нього закладається маленька головочка або травочка, що робить його більш вигадливим. У комбінації з огірочками, виконаними для верхнього набору ( про них нижче) вони додадуть вашому виробу цілісність і стильова єдність. Частіше огірочок виконується із плоскої гладі, дроту, більш товстої, ніж скань, щоб виділити цей елемент як ритмічну одиницю, а вуж потім заповнити простір навколо більш дрібними деталями візерунка
КОЛЕЧКО — невеликий, до 3 мм, кружечок, вигнутий із гладі або скані. Його використовують як декоративний елемент обробки зовнішнього контуру, який укладають по периметру контуру із зовнішньої сторони. Це створює легкість, ажурність контуру. Колечка використовуються для підвіски каменів-бусинок, рідше — у наборі усередині контуру
НАПІВКОЛЕЧКО — невелике напівколечко діаметром до 3 мм, використовується для так званого лускатого візерунка в невеликих наборах. Він досить важко споюється, але ефект такого набору приголомшливий. Обов`язково спробуйте використовувати його в нижньому або верхньому наборах
РЕПЕИЧИК — збірний елемент, утворений колечком і чотирма напівколечками, що викладаються або припаюються по окружності. Виконують його із плоскої гладі або скані. У наборі він відіграє роль квіточки
ЗІРОЧКА — виконується так само, як і репейчик, з 5-8 напівколечок по периметру центрального колечка. Діаметр напівколечок залежить від їхньої кількості в елементі. Зірочка може бути самостійною ритмічною одиницею в полосном орнаментальному наборі, наприклад при виконанні візерунка шинки кільця або декоративної стрічки
КРАПЕЛЬКА — простій по виконанню елемент у вигляді маленької крапельки, що не має, на відміну від травочки, загального вигину. Використовується також для заповнення невеликих порожнеч, що утворювалися при наборі головочек (помніть завжди, що всі елементи візерунка будуть споюватися, тому ви повинні забезпечити зіткнення всіх елементів). Дуже часто крапелька набирається в комбінації з підлоги-колечком, якщо потрібно заповнити досить більші порожнечі, або з іншим елементом — баранчиком
БАРАНЧИК — елемент, що полягає як би із двох маленьких головочек, розташованих дзеркально. Виконується він з одного відрізка дроту. Баранчиком звичайно заповнюють гострі кути, що утворювалися при гибке контуру
КАЛАЧИК — елемент, що нагадує стилізований хлібний калач. Округлість і розміри його можуть мінятися. Одне неодмінне ж умова: колечка калачика повинні стикатися. Його використовують при наборі невеликих контурів круглої або овальної форми в комбінації з однієї або декількома крапельками навколо й усередині калачика.
ЗУБЧИК — невеликий відрізок скані, зігнутий під різним кутом залежно від потреби
РАЗВИВАШЕЧКА — більший зубчик, тільки хвостики його вигнуті злегка назовні. Він також використовується для заповнення невеликих просторів
ШНУРОК — жгутик, скручений із трьох і більш срібних ниток. Він може використовуватися для прикраси верхнього набору, а навитий на круглу гладь, дасть незвичайну гру відблисків на отриманої в такий спосіб скані. Таку скань можна використовувати і як контур виробу, і для зображення гілочки в комбінації з іншими сканями. Шнурочки можуть виготовлятися із дротиків різної товщини, тонкої круглої скані й більш товстого дротика і т.д. При цьому малюнок шнурка буде завжди різний. Для декорування срібних кілець і каста під камінь можна використовувати розвальцьований шнурок
ПЛЕТІНКА — кіска із трьох і більш дротиків, щільно сплетена вручну. Перед плетивом дріт гарненько відпалают. Спаяна, вона прекрасно послужить обрамленням будь-якому набору, прикрасить каст
ДОРІЖКА — декоративний елемент у вигляді навитої на тоненький стерженек круглої тонкої гладі, яку в різному ступені розтягують, а потім або залишають її об`ємної, або мнуть дерев`яним молоточком або у вальцях. Доріжки прекрасно декорують і різноманітять верхній набір у напай-них філігранних виробах. Особливо часто використовують зубчасті доріжки, які пропускають через пару співвісних шестірень із однаковими зубцями так, щоб зубець однієї шестірні входив у паз іншої (іноді до вальців, що продаються, додаються спеціальні валки у вигляді шестірень, або валки мають таку поверхню). У домашніх умовах пристосування для виготовлення зубчастої доріжки можна зробити із шестірень старого (і тому досить великих розмірів) будильника
Зубчасті доріжки роблять як із круглої, так і із плоского дроту. Такі доріжки прекрасно декорують контур і доповнюють кожної орнамент
Тепер про елементи, використовувані для виконання верхнього набору
До виконання елементів верхнього набору ви зможете приступитися не швидко. Насамперед потрібно придбати навички у виконанні елементів нижнього набору, навчитися викладати філігранний візерунок усередині закритого й відкритого контурів, нарешті, відробивши приймання пайки, перестати боятися, як чорт ладану, пальника й упевнено згуртовувати набраний візерунок. Але рано або пізно ви вирішитеся виготовити прикраси з верхнім набором, де є також свої традиції, як і в нижньому наборі
КОРНЕР (зернь) — маленька кулька. елемент, що найбільше часто зустрічається, який надає виробу незвичайну красу. Простий у виготовленні. Чим більше корнерів на виробі, тем привлекательнее воно виглядає. Корнери можуть бути різного розміру — від зовсім малюсіньких, 0,2 мм діаметром, до великих, масивних, від 2 мм і більш, залежно від цільового навантаження. Але частіше використовують дрібні корнери — до 0,5 мм.
ЛИСТОЧОК — своєрідний набір^-набір-міні-набір, обрамлений у конкретний контур листка. Як уже говорилося, мотив філігранного набору найчастіше рослинний, тому тема листочка із квіточкою (виробним каменем) традиційна. Листочок майже завжди бухтируют, тобто йому надають об`ємну форму, намагаючись наблизитися до природньої пластики листка (объемнопространственному положенню). Два або кілька листиків компонують на нижньому наборі в гілочку або стебло з листами в комбінації з великими завитками й корнерами, створюючи об`ємну картину
ЗАВИВКА — великий листок, спаяний у площині із трьох або п`яти листочків (трилисник або п`ятилисник). Він окантовується цільною гладдю. Форма його залежно від форми внутрішніх листочків може відрізнятися. Він так само, як і листочок, бухтирует-ся й укладається як основний декоративний елемент верхнього набору
Великі завитки із простий і подвійний головочкой, виконані з більш товстої, чому в нижньому наборі, гладі й скані, у верхньому створюють враження гілочок, ягідок, квіточок у вашій композиції. Часто вони використовуються для вуалирования нижньої частини каста (спеціально виготовленої стрічки, призначеної для закріплення виробного каменю як додаткового декоративного елемента). На відміну від завитків, використовуваних у нижньому наборі, ці вигинаються не тільки в площині, але й впространстве.
ОГІРОЧОК —, що часто зустрічається елемент при виконанні екзотичних квітів з великими пелюстками. Накладаючись у певному порядку, вони утворюють об`ємне зображення те лілії, то дзвіночка, а их корнери, що сусідять, що й доповнюють, підсилюють враження й пластику
ЖУЧОК — навита на спицю або тонкий стрижень кругла тонка гладь. У вигляді спіральки складається в колечко, усередину якого, як правило, вставляється великий корнер. Його використовують для зображення дрібних квіточок і поєднують із листами й завитками, створюючи отаке трав`яне поле. Це дуже пластичний елемент. У готовому виробі він виглядає дуже об`ємно, опукло, надає виробу легкість і легкість. Іноді жучком прикривають підстава каста (спіралька в цьому випадку повинна бути дуже дрібної) у вигляді доріжки. Убивають, як говориться, відразу двох зайців: прекрасно декорують і в той же час прикривають усі нерівності й порожнечі в підставі каста
РОЗЕТКА — це, по суті, кілька крапельок, складених у коло гострими хвостиками усередину й попередньо спаяних перед міні-набором (у кожну крапельку вкладається маленька головочка зі скані). Після пайки розетки їй надають напівсферичну форму. Найчастіше вона використовується самостійно як квітка з корнером або декількома корнерами по центру. Але іноді його використовують як ложе для каменю-бусинки. Розетка прекрасно прикрашає його, створюючи образ більш тонко проробленої ягідки або квітки зі цветней сердцевинкой ( залежно від кольору й розміру виробного каменю) (/шс. 47).
Майстри філіграні нерідко самі придумують елементи верхнього набору відповідно до обраного мотиву. Наприклад, усілякі стрічки, добірно вигнуті в просторі або зв`язані в банти. Разом з виробними каменями, обрамленими, як підвіски, можуть самостійно організовуватися у виріб і бути елементами верхнього набору, залежно від
завдання, яке поставив собі ювелір. Драпрі з підв`язками-шнурками, екзотичні пелюстки, листи, райські птахи й інші мотиви можуть бути використані для стилізації декоративних елементів
Отже, вистава про основні елементи плоского візерунка усередині контуру ви одержали. Настав час зайнятися практичною частиною: оволодінням навичками правильного виконання цих елементів
Приготуйте корнцанги, гострозубці або ножиці й плоску гладь або скань, а також папір у клітку, циркуль, лінійку й олівець. Перш ніж приступитися до роботи, треба отрисовать кожний елемент, щоб зрозуміти характер кожної кривій
Головочка, як уже говорилося, — завиток, що має своєрідну криву, дуже напоминающую євольвенту або спіраль Архімеда. Давайте спочатку побудуємо ці криві за допомогою циркуля й лінійки. Колись побудуйте євольвенту. Вона більш складна в побудові. Характер цієї кривої більше відповідає маленькому завитку, а архимедова спіраль більш схожа на великий завиток з подвійний го-ловочкой.
Євольвента будується в такий спосіб. Накреслите окружність діаметром 20 мм (накреслите колись центрові лінії, щоб було зрозуміле, куди ставити ніжку циркуля для наступного обертового руху). Перетинання окружності із центровою лінією в нижній частині позначте крапкою 0. Від крапки 0 проведіть вправо горизонталь, але не занадто коротку. На ній відкладете довжину окружності, яка обчислюється так: 3,14 (коефіцієнт)х20 мм (діаметр заданої окружності) =.
62.8 мм, — і поставте крапку 12. Далі, поділивши відрізок длиной.
62.8 мм на 12 частин, зробіть відповідні позначки —.
1, 2, 3 частини і т.д. Тепер слід розділити окружність на 12 частин за допомогою радіуса заданої окружності: ставте ніжку циркуля в крапку 0 і радіусом окружності (10 мм, відомо, що в діаметрі 2 радіуса) зробіть дві зарубки на дузі окружності праворуч і ліворуч. Переставте ніжку циркуля в крапку, що вийшов від перетинання окружності й горизонтальної центрової лінії в лівій частині окружності. Зробіть зарубки вгорі й унизу окружності. Потім, знову переставивши ніжку циркуля в крапку перетинання окружності й вертикальної центровий нагорі, зробіть дві зарубки праворуч і ліворуч. Те ж проробіть із крапки, що залишився, на правій частині, і окружність поділена. За годинниковою стрілкою, починаючи з т. 0, позначте крапки розподілу цифрами 1, 2, 3 і т.д. до 12. З`єднаєте всі крапки із центром окружності. Тепер будьте уважні: з кожної крапки потрібно відновити перпендику
ляр до радіальної лінії. На кожному перпендикулярі відкладете послідовно 1/12; 2/12; 3/12 і так до 12/12. Отримані крапки плавно з`єднаєте. Євольвента побудована (мал. 48).
Обведіть кілька раз цю криву олівцем, щоб гарненько запам`ятати її характер. Спробуйте намалювати її окремо від креслення й різних розмірів, наближаючись, однак, до натуральних ( у межах 0,7- 1 див). Після графічної вправи приступайте до виконання цього завитка вматериале.
Корнцанги повинні зручно лежати в робочій руці, пальцями тримаєте щічки корнцангів, щоб вдало здійснити захоплення дроту й забезпечити її гибку. Інший край корнцангів щільно буде затиснутий між буграми тильної сторони долоні (мал. 49).
Отже, поберіть корнцанги в робочу руку, а більшим і вказівним пальцями іншої руки — плоску гладь шириною 0,9 мм так, щоб кінчик прово-
локи перебував зверху пальців не більше чому на 5-7 мм. Захопите губками корнцангів самий край дроту ( чим менше вам удасться захопити, тем краще піде робота) і поворотом корнцангів по частковій їхній осі на себе загинайте дріт на чверть окружності діаметром 0,5 мм. Після цього подивитеся на дріт на просвіт, з`ясуєте — вийшла чи у вас ця чверть обороту. Якщо не вийшла, спробуйте проробити це стільки раз, скільки потрібно для досягнення результату, тому що від першого захоплення залежать розмір головочки (0,5-0,7 мм) і правильність її форми. Після того як зробите перший рух, перехоплюйте губками корнцангів дріт у тому місці, де крива закінчилася, і поворотом на себе знову зробите чверть обороту. Подивившись на просвіт, ви побачите, що дріт загнувся вже на пів-обороту. Знову перехоплюйте дріт і знову поворотом корнцангів на себе загинайте дріт на чверть обороту, і ще раз, щоб кінчик дроту, зробивши виток, торкнувся основної нитки (ниткою називають тонкий дріт гладку або сканую) (мал. 50).
Це торкання необхідне для того, щоб при пайку край дроту, що зробив виток, міцно приєднався до основної частини завитка. При виконанні цього завитка не допускайте перехлеста ( див. схему мал. 50), який зіпсує форму головочки й у цілому весь елемент
Якщо зір у вас погане й окуляри мають лінзи із плюсовими діоптріями, то краще обзавестися наочної, як у годинникарів, лупою або надягти більш «сильні» окуляри, тому що ця робота дуже дрібна й вимагає особливої старанності й точності. Продається спеціальний шолом, у якому замість стекол є лінзи. Перед короткозорими такий проблеми не коштує
Після того як головочка оформилася, затисніть її губками, а дріт тепер ледве припустите, подаючи її для подальшої гнучкі, і поворотом корнцангів на себе вигинайте дріт, дотримуючись форми євольвенти. Потім відкусите гострозубцями завиток від основної нитки. Гострозубці при цьому повинні дивитися лицьовою частиною до завитка. Хвостик завитка при такому положенні буде зрізаний у вигляді куточка, у той час частина, що як залишився, буде мати перпендикулярний осі дроту зріз. Потрібно відразу прищепити ця навичка, тому що при викладанні візерунка важливо, щоб хвостик завитка був гострим. Якщо ви працюєте ножицями, то зріз виходить обоюдогострим. Потім вкладете завиток у щічки корнцангів і виплощите його в площині, тому що в процесі виконання завитка він міг зігнути в просторі. Ця навичка також слід відробити й зробити його обов`язковим, як етап оформлення завитка перед укладенням його внабор.
Наклавши виготовлений завиток на малюнок, зрівняєте з лінійним і зробіть виправлення дуги, а потім, затисши завиток у щеч:сах корнцангів, знову виплощите його. Повторите виконання цього завитка кілька раз, потім, проаналізувавши форму готових завитків, виявите помилки й виберіть кращий. За цим зразком ещелотрени-руйтесь, поки всі фрагменти не стануть точними й плавними. Помніть, що ніяких кутів, защипов на завитку бути не повинне. Не жалуйте для вправ дроту — шлюб буде використаний для виготовлення корнерів. Дачні ж завитки підуть скоро в справу. Не жалуйте сил, оскільки цей елемент найчастіше використовується в наборі візерунка, він повинен бути виконаний бездоганно, від його якості буде залежати якість усього набору
Щоб виконати інший елемент — великий завиток, потрібно вивчити характер спіралі Архімеда. Накреслите центрові лінії. Потім, скільки дозволить розмір паперу, накреслите трохи всі окружностей, що збільшуються, мають один центр, починаючи з радіуса в 5 мм і збільшуючи щораз на 5 мм: 5, 10, 15, 20, 25 і т.д. Потім поділите саму більшу окружність на 12 частин так, як ви ділили її, будуючи євольвенту. Поставте крапку 0 на перетинанні самої маленької окружності й вертикальної центрової лінії внизу, крапка I буде перебувати на перетинанні дуги другої окружності й радіальної лінії — 1/12, крапка 2 — на перетинанні дуги третьої окружності й радіальної — 2/12 і так далі до останньої окружності. Отримані крапки з`єднаєте плавної кривій. Спіраль Архімеда побудована (мал. 51).
Намалюйте цю криву кілька раз, наближаючись до натуральних розмірів, потім приступайте до практичної роботи. Виконаєте маленьку головоч-ку, потім, захопивши її губками
корнцангів, зробіть невеликий виток навколо неї (діаметр описаної окружності повинен бути не більш 1,5-2 мм), подаючи неробочою рукою дріт. У вас оформиться друга головочка. Простежите за тим, щоб окружність зовнішньої головочки була правильною. Потім, захопивши обидві головочки губками в тому місці, де вони стикаються, поворотом корнцангів на себе вигніть дріт, дотримуючись тієї кривій, яку ви тільки що побудували, і відкусите гострозубцями від основної нитки. Не забудьте виплощить завиток у щічках корнцангів
Виконаєте завиток кілька раз, домагаючись винної форми, і не жалуйте дроту
Наступний елемент, який слід виконати, — ТРАВОЧ-КА. Захопите дріт корнцангами, але не хвостик, а відступивши від нього на 1,5-2 мм. Поворотом на себе вигніть дріт, як підківку. Підведіть кінчик дроту до основної нитки й відкусите гострозубцями. Поки вийшла лише крапля. Для того щоб вийшла травочка, вигніть, як показано на малюнку, один край дроту. Тепер повинне все вийти. Виплощите її в щічках корнцангів
Травочки, як і головочки, можуть бути різного розміру, зігнутості й довжини, залежно від того, якої форми порожнечу ви зібралися заповнювати. Тому при виконанні вправ вам потрібно лише дотримуватися принципу його виконання, намагатися, щоб лінії, що утворюють травочку, були плавними, не мали кутів і зламів
Щоб виконати ОГІРОЧОК, оформите маленьку головочку. Потім, відступивши від неї на 2-3 мм, зігніть дріт підківкою. Примірте, яку довжину вам потрібно залишити, і відкусите від основної нитки. Потім відкусаний край заведіть під головочку. Поправте, якщо треба, форму огірочка корнцангами або пальцями до бажаної конфігурації. Готовий елемент виплощите в щічках корнцангів. Розмір огірочка довільний. Відповідно до задуму, майстер може викласти замість основних елементів — завитків з подвійний голо-вочкой — огірочки досить великої форми, так щоб краю його стосувалися контуру, наприклад, а усередині огірочка викласти більш дрібні елементи сканню. Такий мотив дуже гарний у полосних орнаментах при виготовленні плоских кілець. Обов`язково використовуйте його вработе.
Для виконання БАРАНЧИКА потрібно колись відкусити відрізок дроту й вигнути дві маленькі головочки по краях. Потім, розрахувавши середину, зробити злам так, щоб головочки «дивилися» назовні. Цей елемент застосовують у дрібні контурах
КАЛАЧИК виконується також з готового відрізка дроту, тільки головочки оформляються всередину. При виконанні калачика стежите за тим, щоб головочки в підсумку стосувалися один одного. Це забезпечить пайку й, отже, зробить міцним набір
КОЛЕЧКО вигинають круглогубцами. Якщо потрібні колечка однакового розміру, то дріт накручують на стерженек. Навиту спіраль знімають зі стерженька й розкушують гострозубцями по одній лінії. ПІДЛОГИ-КОЛЕЧКА — по двом паралельним лініям
ЗУБЧИКИ й РАЗВИВАШЕЧ-КИ виконуються з нарізаної на рівні відрізки дроту (гладі або скані) зламом корнцангами посередине. Хвостики в развивашечки злегка вигинаються назовні.
ШНУРОЧКИ звивають так само, як ви сукали дріт, із застосуванням мотора й цанга. Варіантів складання дротиків багато, кругла гладь може бути будь-якого перетину. Гарними шнурочки виходять, коли звиваються дві скание нитки, сканая й гла-диевая, дві скание різної товщини і т.д. Якщо заготовлене багато дроту, те можна наробити різноманітних доріжок. Застосування їм ви завжди знайдете
Інші плоскі елементи ви зробите без особливої праці, не забувайте їх виплащивать у щічках корнцангів. Важливо, не тільки те, наскільки правильно ви навчитеся їх виконувати, але й те, наскільки правильно зумієте поєднувати з іншими елементами у візерунку усередині контуру будь-якої форми. Практичну частину по виконанню елементів візерунка потрібно сполучати з малюванням композицій візерунків, використовуючи різні мотиви. Комбінуючи ці вправи, ви зможете більш успішно виконувати кожне з них, тому що, знаючи, які елементи можна виконати в матеріалі, а які — ні, ви малюєте більш конкретні композиції, які можна згодом застосувати на ділі. Необхідно обзавестися ілюстративною літературою, яка допоможе вам вработе.