БІЖУТЕРІЯ (франц. bijouterie — торгівля ювелірними прикрасами) — прикраси, що не є ювелірними виробами, виконані з недорогоцінних металів, скла й пластмаси. Біжутерія сформувалася як окрема галузь в 20-е роки на додаток до модного одягу

БИНДРА (німець, binder — пов`язувати)— тонкий сталевий дріт для фіксації виробів при пайку

ВІДБЛИСК (німець. Blick — відбиття) — відблиск світла на опуклих поверхнях предмета. Різні предмети можуть по-різному відбивати світло

БОРНА КИСЛОТА — слабка трьохосновна кислота, у безводному виді безбарвні кристали. У ювелірній справі застосовується як складова флюсів при пайку

БУРА — мінерал класу боратов, хімічний осад усихающих бороносних соляних озер у вигляді безбарвних кристалів з Т плавлення 742° С, розчинний у воді (3,9 г в 100 г води при 30° С). Бура є важливим компонентом флюсів для плавки, зварювання й пайки металів, шихти для глазурей, скла й кераміки. Крім того, бура — прекрасний антисептик, може застосовуватися вконсервировании.

БУХТИРОВАНИЕ (німець, bucht — згинати, згинати) — додання плоскій формі об`ємної: сферичної, конічної, циліндричної

ВАЛЬЦЮВАННЯ (німець, walze — катати) — процес стиску металу під час прокатки його між двома циліндричними валками

ВОЛОЧІННЯ — протягання металевої заготовки круглого або іншого профілю (гл. обр. прутків, катанки, стрічки для виготовлення трубчастої поверхні) через отвір фильера, волоки для зменшення її поперечного переріза й додання їй більш точних розмірів і гладкої поверхні

ГАРМОНІЯ (греч. harmonia — складання, зв`язування) — погоджена єдність, домірність частин і цілого в художньому творі, що обумовлює його внутрішню й зовнішню стрункість, досконалість

ГАРНІТУР (франц. garniture — постачати, прикрашати) — комплект прикрас, що мають загальний задум

ГЕМА (латин. gemma — дорогоцінний камінь, печатка) — невеликий твердий полірований дорогоцінний камінь із вирізаним на ньому зображенням або написом. Геми розділяються на инталии (з поглибленим зображенням) і камеї (з рельєфним зображенням).

IИРЛЯНДА (італ. ghirlanda) — переплетення, палять із листів, квітів і плодів. Мотив гірлянди часто використовується в ювелірні прикрасах

ГЛАДИЛКА, гладильник, полірування, воронувало — спеціальний інструмент із твердих сортів сталей, службовець для вигладжування металевих поверхонь на опуклі місцях

ГЛАДЬ — тонкий дріт, сплющена у вигляді стрічки, застосовувана у філіграні для викладання основних елементів візерунка

ГЛІПТИКА (греч. glyptike — вирізую) — мистецтво різьблення на дорогоцінних і напівкоштовні кольорові каменях

ДЕКОР (франц. dekor, латин. dekora — прикраса) — сукупність, що прикрашають або образотворчих елементів

ДРИЛЬ (німець. Drell) — ручна машина із цангом для свердлення отворів з ручним або електричним приводом. Дриль із затиснутим у цанзі спеціальним гачком можна використовувати для сукання філігранного дроту або виготовлення каста

ДІАДЕМА — вінець, корона. Головна ювелірна прикраса

ЖИКЛЕР (франц. gicler) — деталь пальника з каліброваними отворами (або одним отвором) для дозованої подачі кисню, газу або займистих пар

ЗЕРНЬ — металеві кульки, що напаиваемие на поверхню філігранного або іншої ювелірної прикраси

ИНГУС (німець. Ingot — виливок) — спеціальне, пристосування для виливка металу, що має вилучення параллеле-пипедной форми. Ингуси можуть бути монолітними або розбірними. Розбірні ингуси можуть міняти розмір і форму ложа

КАБОШОН (франц. cabochon) — камінь овальної або круглої форми в підставі, сильно опуклий з однієї сторони й плоский (увігнутий) сдругой.

КАРАТ (німець. Karat) — 1) одиниця маси, застосовувана в ювелірній справі при зважуванні дорогоцінних каменів; метричний карат — 200 мг, британський — 205 мг; 2) захід змісту золота в сплавах, рівна 1/24 маси сплаву (британський карат золота), де чисте золото відповідає 24 каратам

КАСТ (німець. Cast — лиття) — у філіграні гладиевая або сканая стрічка для обрамлення й закріплення каменю

КАСТИНГ (англ. casting — виготовлення зліпка) — виливок металу в заготовлену форму

КУВАННЯ — спосіб обробки металу тиском, при якому в результаті багаторазового переривчастого ударного впливу на заготовку вона здобуває задану форму й розміри. Основні операції при куванні: осаду, висадження, протягання, розкочування, прошивання

КОМПОЗИЦІЯ (лат. compozitio — складання) — побудова художнього твору з урахуванням специфіки виду мистецтва й задуму автора

КОЛЕ (франц. collet — комір) — камінь, що має в підставі квадратну з округленими кутами форму, опуклий з однієї сторони й плоский сдругой.

КОЛЬЄ (франц. collier) — ювелірна прикраса у вигляді намиста з дорогоцінними каменями й підвісками

КОНТУР (франц. contoir) — обрис, лінія, що окреслює загальну форму предмета

КОРНЕР (німець. Corn — зерно) — те ж, що й зернь

КОРНЦАНГИ (німець. Corn — зерно, Zange — затиск) — спеціальний філігранний пінцет для захоплення корнерів і гнучкі тонкої філігранної дроти

КРАЦЕВАНИЕ (німець, kratzen — дряпати, скребти) — процес обробки готового, вибіленого в кислоті срібного або золотого виробу крацовочной щіткою

КРАЦОВОЧНАЯ ЩІТКА — щітка, що має крім щетини або в основному волоски з м`якого металу, призначена для того, щоб вилучити з поверхні оброблюваного виробу матовість і додати їй блиск

КРУГЛОГУБЦИ — спеціальний інструмент, що має затиск (губки) у вигляді двох усічені або неусічених конусів, призначений для гнучкі дроти або заготовки

КУЛОН (франц. coulant) — ювелірна прикраса на ланцюжку для носіння на шиї

JIETKAJI (ньому. Licht — вогонь, Коие — вугілля) — спеціальне пристосування, призначене для пайки ювелірних виробів

ЛИТТЯ — процес одержання готових форм шляхом заливання розплавленого металу в ливарну форму

ЛЮФТ (німець. Luft) — зазор між сполученими поверхнями частин предмета

МАГНІТ (гречок. Magnetis lithos, букв, камінь із Магнесии) — природнє або штучне тіло, що володіє властивістю притягати залізо, сталь, кобальт і ін. метали. У ювелірній справі використовується для очищення шихти або стружки припою від сталевих вкраплень

МАТРИЦЯ (німець. Matrize — джерело, початок) — одна з основних частин штампа з поглибленням, відповідним до форми оброблюваної поверхні, у яку входить пуанзел.

МЕДАЛЬЙОН (франц. medaillon) — ювелірна прикраса (звичайно у вигляді овальної або круглої плоскої коробочки з ланцюжком), яка може служити для зберігання ч.-л. заповітного

МОНОГРАМА (лат. monogramma, де monos — один, gramma — буква, запис) — сплетення початкових букв у вигляді вензеля, широко застосовується в ювелірній справі

МОТИВ (франц. motif) — спонукальна причина до створення якого-небудь добутку; в орнаменті найменша декоративна одиниця як елемент композиції

МУФЕЛЬ (німець. Muffel) — замкнена камера з вогнетривкого матеріалу, у якій містяться вироби, що нагріваються. У ювелірній справі муфель використовують при плавці шихти

НАДФІЛЬ (німець. Nadelfeile) — невеликий напилок із дрібною насічкою, застосовуваний при обпилюванні й обробці дрібних деталей у ювелірній справі

НЮАНС (франц. nuance) — відтінок, тільки-но помітний перехід, тонка відмінність

ОБЛОЙ — стружка, що утворюється при вальцюванні бруска

ОБРАЗ — спосіб і форма освоєння, пізнання й оцінки чого-небудь; результат художнього узагальнення

ОВАЛ (франц. ovale — яйце) — опукла замкнена крива, подібна з лінією поздовжнього розрізу яйця

ОКТАЄДР (греч. oktaedron, де okto — вісім, hedra — підстава, поверхня)- геометричне тіло, обмежене вісьма трикутниками

ОРНАМЕНТ (лат. ornamentum — прикраса) — візерунок, що полягає з ритмічно впорядкованих елементів

ВІДПАЛ — термічна обробка металу, що полягає в нагріванні до певної температури, витримці й повільному охолодженні з метою поліпшення структури, зняття внутрішнього напруження й меншої трудомісткості подальшої обробки

ВИЛИВОК — заготовка, одержувана в ливарній формі з розплаву металу

ПАТИНА (італ. patina) — плівка різних відтінків на поверхні металу під впливом природнього середовища або спеціальної обробки; патина охороняє від корозії й має декоративне значення

ПЛАСТИКУ (греч. plastike — ліплення) — у широкому змісті погодженість об`ємних ліній впредмете.

ПОТАШ — карбонат калію, безбарвна кристалічна речовина, застосовуване в ювелірній справі для готування сарною «печінки».

ПУАНЗЕЛ (німець. Puanson) — сталевий стрижень із напівсферичною робочою поверхнею, службовець для додання плоским деталям напівсферичної форми в комбінації санкой.

РАППОРТ (франц. rapport) — повторювана одиниця малюнка вузоре.

РАШПІЛЬ (німець. Raspel) — напилок з великою насічкою для обробки м`яких металів, дерева, пластмас і др.

РИТМ (греч. rhythmos) — чергування яких-небудь елементів у певній послідовності

РОЗЕТКА (франц. rosette, від rose — троянда) — декоративний мотив у вигляді стилізованої круглої квітки, представленого видом зверху.

РУНДИСТ (ньому. Runde — коло) — поверхня, що обмежує поверхня й форму обробленого ювелірного каменю, що й служить для нього закріплення

СИМЕТРІЯ (греч. simmetria) — повна відповідність у розташуванні частин цілого щодо лінії або центру

СКАНЬ (ін.-русск. скать — звивати) — філігранна техніка; кругла або плоский дріт, звита із двох-трьох ниток

СТИЛІЗАЦІЯ (франц. stilisation, від stile — стиль) — декоративне узагальнення зображуваних предметів за допомогою спрощення малюнка, форми, кольору й об`єму

ТАБЛЕТКА (франц. tablette — дошка) — форма огранювання дорогоцінних каменів, де верхня плоска грань квадратної або прямокутної форми домінує

ТЕМА (греч. thema) — у декоративноприкладном мистецтві об`єкт художнього зображення, відбитий через світогляд автора

ТИГЕЛЬ (німець. Tiegel) — ємність із вогнетривкого матеріалу для плавки металу

ЛЕЩАТА — пристосування для закріплення заготовки або деталі при обробці або складанні, що полягає з корпуса, нерухливої й рухливий губок. Лещата бувають ручні ( для ювелірних і інших дрібних слюсарних робіт), слюсарні (закріплені на верстаті), ковальські ( для грубих робіт) і машинні (закріплені на верстаті).

ФИНАГЕЛЬ (німець, feilen — обпилювати, Nagel — цвях, голка) — спеціальне пристосування для обпилювання дрібних деталей, у також випилювання по металу

ФІЛІГРАНЬ (нем. feilen — обпилювати, Graine — зерно) — сканое мистецтво або вироби, виконані в сканой техніці

ФИЛЬЕР (ньому. Feiler) — отвір у волочильній дошці (циайзене) для протягання дроту заданого профілю

ФЛАХАЙЗЕН (ньому. Flacheisen) — спеціальне присобление у вигляді сталевого паралелепіпеда з напівциліндричними або напівконічними вилученнями, що служить для гнучкі ювелірних заготовок

ФЛАЦАНГИ (ньому. Flachzange) — маленькі плоскогубці без зарубок на робітників поверхнях

ФЛЮС (Flu — плавень) — матеріал, що вводиться в шихту при виплавці металів для утвору шлаків і очищення металу

ЦАНГ (ньому. Zange — щипці, кліщі) — пристосування для затиску матеріалу або інструмента

ЦИАЙЗЕН (нем. ziehen — тягти, волочити) — волочильна дошка сотверстиями-фильерами.

ЦИЦАНГИ (нем. ziehen — тягти, волочити, Zange — щипці) — невеликі плоскогубці із дрібною насічкою на робочих поверхнях, що служать для захоплення заготовки при волочінні

ШАБЕР (ньому. Schaber — schaben — скоблити) — спеціальний різальний інструмент у вигляді стрижня, що має з одного краю тригранну піраміду, ребра якої служать для вирівнювання поверхонь у ювелірному виробі

ШАБЛОН (ньому. Schablone) — зразок, по якому виготовляється деталь або кілька деталей

ШИХТА (ньому. Schicht) — суміш матеріалів, що підлягають переробці в металургійні печах

ШЛАКИ (ньому. Schlacke) — у плавильному процесі розплав, що покриває поверхню рідкого металу, що й полягає із продуктів, що спливли, плавильних реакцій

ШПЕРАК (ньому. Sperre) — спеціальне універсальне пристосування для гнучкі ювелірної заготовки

ШТИФТ (ньому. Stift) — циліндричний або конічний стрижень для сполуки деталей