Протягом багатьох років уважалося що ця форма огранювання вперше була використана гранильщиком XVII в. Винченцо Перуцци, імовірно венецианцем. Так уважалося принаймні в 1833 г.; цей факт згадується в книзі

Кєра «Наука про дорогоцінні камені», вишедшей у зазначеному році. Однак у результаті недавно проведених досліджень удалося встановити, що «ця думка, можливо, неправильне» Очевидно, цей спосіб огранювання виник у процесі вдосконалення примітивного огранювання таблицею, розповсюдженої в.

Щоб зберегти вагу каменю, не порушуючи при цьому оптичного ефекту, було запропоновано огранювання, що представляє собою видозмінену форму брильянтового огранювання; вона одержала назву «зірка Кєра» (мал. 93).

Розміри таблички значно зменшені й становлять лише чверть поперечного розміру каменю; у той же час збільшена колета: вона може бути майже такий же, як табличка. Відношення висот коронки й бази зберігається близьким до Уг. Симетрія цього виду огранювання, як показано на наведені тут малюнках, гексагональна (шостого порядку), а не октагональная (восьмого порядку). Коронка складається з таблички, 6 зоряних фасеток, 6 темп-летів (клиноподібних граней) і 12 хрестових граней — усього 25 граней. У нижній частині збережені хрестові грані, а павільйони замінені складною системою граней, що містить колету, 6 ромбів і ще один ряд з 6 ромбів, а в проміжках між ними 6 дрібних клиноподібних граней і розбіжний від них до рундис-та потрійний ряд з 18 скиллов і 12 хрестових граней; усього низ каменю містить 49 граней, і, таким чином, усього на камінь наносять 74 грані

огранювання полягає, як правило, з таблички й декількох рядів граней, розташованих у такий спосіб; що Сторона кожної грані паралельна стороні таблички. У цілому картйна нагадує ряд Щаблів, звідси й назва цього стилю Огранювання. Зрозуміло,

контур можна міняти за бажанням; звичайно його роблять довгастим або квадратним, але іноді йому надають форму ромба, серденька або ще менш правильну форму. Табличку нерідко роблять злегка закругленою. Існує безліч спеціальних

У цей час прадавнє східчасте огранювання суттєво поліпшене внесенням елементів брильянтового огранювання; таким чином, виходить змішане огранювання. При цьому колірні ефекти залишаються як і раніше слабкими, але зовнішній вигляд каменю поліпшується через посилення блиску

Коронка робиться в основному такий же форми, як і в брильянтовому огранюванні, тільки табличка трохи ширше й вище; відношення до діаметра й до висоти становить близько 60 і 37 % замість 50 і 33V,%, & павільйон, хоча й ограненний східчастим огранюванням, має майже такі ж співвідношення, як і в діаманта. Кількість граней може мінятися залежно від смаків і запитів, але грані коронки завжди відповідають граням бази, так що число граней, що утворюють рундист, те саме вгорі й унизу (мал. 103).

Для додання дорогоцінним каменям певної форми використовується дуже прості у своїй основі пристосування, у принципі ненабагато одмінні від тих, які спочатку застосовувалися при огранюванні алмазів. За цей час устаткування було поліпшено лише в деталях, і замість ручної праці стали використовувати механічну енергію; внаслідок цього праця по обробці алмазів став набагато легше, і вся робота займає тепер менше часу. Так, на обробку алмаза «Питт», або «Регент», пішло два роки, а на обробку величезного алмаза «Куллинан», з якого було зроблено два великі діаманти й більш сотні дрібних, витрачене тільки шість місяців при мінімальній втраті матеріал ла. На Сході із часу відвідування Індії Тавернье майже нічого не змінилося. Гранильщики всі так само використовують вертикальне колесо для шліфування й полірування каменів, обертаючи його за допомогою ременя, який приводиться в рух рукою через шпиндель, у той час як інша рука притискає камінь до площини колеса. При цьому способі неможливо постійно втримувати камінь у тому самому положенні в процесі обробки, от чому камені, оброблені там, де були знайдені, дуже рідко мають по-справжньому плоскі грані. Очевидно чітка відмінність між алмазами й іншими дорогоцінними й виробними каменями: алмаз набагато перевершує інші камені по ступеню твердості, і його можна обробити, тільки використовуючи алмазний порошок. Технологія обробки алмазів настільки відрізняється від технології обробки інших дорогоцінних каменів, що лише деякі фірми беруть на себе відповідальність виконувати обоє виду робіт

Правильний октаєдр — форма, до якої можна зменшити ні на що не схожий шматок алмаза, відколовши від нього все зайве,- це споконвічна форма; з неї й розвився брильянтовий стиль огранювання. Гранильщик повинен подумки уявляти собі октаєдр, вибираючи найбільш підходящу форму огранювання для довіреного йому каменю

1. Сколювання. Початковим і дуже важливим кроком є ухвалення рішення про те, чи досить добре підходить даний камінь для огранювання бажаної форми, а якщо ні, те як краще й вигідніше розколоти його. Необхідно пам`ятати, що через будь-яку крапку кристала алмаза можна провести чотири різні напрямки відколу по спайності, тому для каменю було б згубним розколювання по невірних напрямках, а також розвиток у ньому тріщин. Алмаз ретельно досліджують, щоб установити напрямок можливого відколу по спайності, або, що те ж саме, щоб визначити положення ув`язненого в ньому правильного октаєдра. Навіть якщо грані кристала не розвинені, досвідчене око зуміє розрізнити ці напрямки по характеру поверхні, яка утворювалася при перетинанні поверхні кристала із площинами спайності, що становлять із нею найменший кут

а. Кристал і стекло

За винятком обпала, усі мінерали, використовувані в ювелірній справі, відрізняються від скла й подібних його речовин тим, що вони є кристалічними речовинами; інакше кажучи, їх атоми утворюють правильну структуру

Зміст олов «кристал» («кристалічний») і «стекло» («стекловатий»), уживаних у наукових описах, значно відрізняється від звичайного їхнього змісту. Перше з них походить від грецького xpwog, що означає лід, і деякий час це слово використовувалося в англійській мові саме в такому змісті. Наприклад, у староанглийском перекладі Псалтири читаємо: «Не sendis his kristall as morcels»

Кристали групуються в сингонії (системи), які легко визначити по характерних для них елементам симетрії. У Великобританії ( як і в Радянському Союзі.— Переу.) прийнято виділяти сім таких сингоній

;.

Триклинна сингонія включає всі кристали, що не мають ні осей, ні площин симетрії

Моноклінна сингонія включає всі крйсталли, що мають одну подвійну вісь або одну площина симетрії

!.

Ромбічна сингонія включає всі кристали, що мають три взаємно перпендикулярні подвійні осі (або їх еквіваленти).

На наведені дотепер малюнках показані тільки такі кристали, які могли б вирости в ідеальних умовах: усі грані кожного такого кристала, що ставляться до одній і тій же формі, ідентичні по виду й по розміру. На жаль,

природні кристали рідко утворюються шляхом ідеально симетричного росту, частіше вони більш-менш перекручені. В ідеально правильному октаєдре всі вісім граней повинні бути рівносторонніми трикутниками, але кристали алмаза й шпінелі, що мають цей габітус, можуть виглядати так, як показано на мал. 30 і 31. На перший погляд таке викривлення форми кристалів робить повністю неспроможними попередні міркування про симетрію кристалів, однак роботами кристаллографов XVII і XVIII сторіч було встановлено, що хоча розмір і вид граней у кристалах даного речовини можуть мінятися від одного зразка до іншого, кут між відповідними гранями залишається постійним. Кути між гранями можна виміряти за допомогою простого інструмента — гоніометра, але точна інтерпретація таких вимірів звичайно вимагає зображення результатів вимірів на спеціальній діаграмі. Ця процедура рідко буває необхідна при вивченні дорогоцінних каменів, і тут вона не розглядається. За винятком випадкових рідких незвичайних кристалів або винятково сильно перекручених форм, більшість природних кристалів дорогоцінних мінералів легко визначається після невеликої практики по зовнішньому вигляду

Кристали багатьох мінералів часто зустрічаються у вигляді зростків двох індивідів, що розташовуються або так, що один індивід служить як би відбиттям іншого в так званої двойниковой площини, або так, що їх можна сполучити, повернувши на 180° (на пів-обороту) навколо певної лінії — двойниковой осі, яка може бути ребром кристала або перпендикуляром до якої-небудь грані; у випадку центрально-симетричних кристалів цю лінію можна визначити кожним із цих способів. Такі зрослі кристали називаються двійниками. Двойниковая площина розташовується під прямим кутом до двойниковой осі, і часто вона ж і є площиною зрощення, загальної для двох індивідів. Деякі види кристалів утворюють зростки по декільком законам двойникования; наприклад, у кальциту є два звичайні й два рідкі напрямки двойникования. Можна також допустити, що якщо два індивіда, що утворюють кристал, не вдається привести в паралельне положення шляхом відбиття в якій-небудь площині або шляхом півоберту навколо деякої осі, те це можна зв`язати із двойниковим утвором проміжного індивіда, занадто малого, щоб його можна було побачити