Синтез алмаза, проведений уперше у Швеції в. 1953 р., а пізніше, в 1954 р., у США, підтвердив припущення, що алмаз є фазою високого тиску. Зараз алмаз упевнено синтезується в промислових кількостях. Зі штучного алмаза виготовляється багато технічних матеріалів: алмазні пилки, абразивні кола, фрези, напилки, абразивний порошок і почасти бурові коронки. Масштаби використання синтетичного алмаза вказати оченьтрудно. Очевидно, його виготовляється багато мільйонів каратов щорічно.
На жаль, синтезуються поки тільки дрібні кристали алмаза, розміром у частки міліметра, і хоча у всіх країнах уже багато років ведуться дослідження з вивчення умов росту алмазних кристалів, дотепер не вдалося в промислових умовах одержати великі кристали алмаза, придатні для використання в ювелірних виробах. У літературі іноді з`являються повідомлення про синтез великих кристалів, однак вартість таких штучних кристалів, очевидно, поки набагато перевищує вартість природних кристалів
, Другим доказом глибинного генезису може служити супутній алмазу пироповий гранат, що містить досить багато хрому. Експерименти по синтезу гранатів показали, що піроп може бути синтезований тільки в умовах високого тиску
Третім доказом є те, що в кимберлитових трубках зустрічаються інші сполуки у фазах високого тиску. Вище вже вказувалося, що в якості включень в алмазі зустрічається коєсит — мінерал, що має той же сполука, що й кварц (Si0
), але, що утворюється тільки при тиску більш 30 тис. атм. Пізніше в кимберлитових трубках були знайдені уламки гірських порід, що містять коєсит. Так, у південноафриканській трубці « Роберт-Віктор» був знайдений 5-кілограмовий уламок коєситового грос-пидита — породи, що містить кристали коєсита розміром більш 3 мм і, крім того, польовий шпат і гранат. Коєситовая порода зустрінута й у Якутії в трубці «Айхал».
У кімберлітах зустрічаються також уламки єклогитов — порід з таким же хімічним складом, як і типовий базальт, але, що мають інший пирок-сен-гранатова мінеральна сполука, яка може виникнути тільки при тисках більш 10 тис. атм.
Усе сказане вище дозволяє впевнено говорити про утвір алмаза, що й уміщають його порід на глибинах порядку 100 км.
Якщо про глибинну природу алмаза й алмазоносних порід можна говорити із упевненістю, то умови утвору заповнений кімберлітом трубок залишаються поки зовсім неясними.- Прим, ред,
Умови утвору корунду в природі вкрай своєрідні. Найбільші кількості корунду утворюються при метаморфізмі різних високоглиноземистих опадів, у першу чергу бокситів. Оскільки більшість бокситів містить окисли заліза, то в цьому процесі утворюється до-ругтд, забруднений магнетитом,- наждак. Великих кристалів корунду, придатних для використання як ювелірного матеріалу, при метаморфізмі бокситів не виникає
Другий шлях утвору корунду — це так звані процеси десилицификации. При впровадженні багатих глиноземом магматичних порід (гранітів і сиенитов) у породи, украй бідні кремнекислотой (вапняки й доломіти або різні ультрабазити — дунити або серпентиніти), відбувається реакція між магматичним матеріалом породою, що й уміщає, у результаті якої кремнекислота й луги йдуть із магматичного матеріалу й вступають у реакцію з породами, що вміщають. За рахунок речовини порід, що вміщають, і привнесеної кремнекислоти кристалізуються слюда, хлорит, амфіболи й іноді тальк. Сам же магматичний матеріал, втрачаючи лугу й крсмнекислоту, відносно збагачується глиноземом, який може виявитися в надлишку, і тоді кристалізується корунд
Механізм такий десилицификации поки неясний, і на цей рахунок існують дві найбільш розроблені теорії. Відповідно першій з них, прихильником якої був А. Е. Ферсман, ця реакція відбувається ще тоді, коли магматичне тіло перебуває в рідкому стані й активно розчиняє породи, що вміщають. Із цього зміненого розчиненням розплаву й кристалізуються нові мінерали; відповідно до цього погляду, корунд кристалізується із залишкового розплаву. Друге припущення особливе ґрунтовно розробляють учні Д. С. Коржинского, які припускають, що магматичний розплав застигає відразу після впровадження, а реакційний процес іде пізніше під дією циркулюючих по контакту гарячих водяних розчинів. Незалежно від того, яке із припущень про механізм десшшцификации справедливо, із цим процесом, безумовно, зв`язані дуже багато родовищ дорогоцінного корунду. Видне, такі родовища рубіна й сапфіру в Бірмі й на Цейлоні, звідки ці камені потрапили в розсипі, а також родовища Кашміру, Замбії й Танзанії. Безсумнівно, такий генезис мають сапфіри Монтани й корунди Уралу
Зовсім інший характер мають родовища рубіна Таїланду, Кампучии, Лаосу й В`єтнаму, а також сапфіру в Австралії. У цих країнах у районі родовищ дорогоцінних каменів існують величезні поля базальтових лав, що утворювалися в результаті масових вулканічних виливів. Корунд утворює вкрапленники в цих базальтах. Як рубін у Південно-Східній Азії, так і сапфір в Австралії добувають із розсипів, що утворювалися при перемиве базальтових полів. Досить цікаво, що в Таїланді й Кампучии, а також в Австралії є ділянки базальтових полів, де базальт у результаті вивітрювання перетворився в глинисту масу, зберігши повністю свою структуру. Як виявилося, ці ділянки вигідно перемивати для витягу стійких до вивітрювання кристалів корунду. Умови утвору корунду в базальті неясні. У світлі останніх експериментальних даних найбільш обґрунтованим буде припущення, що корундсодержащие базальти виливали на поверхню, піднявшись сюди з дуже більших глибин, порядку 100 км. На таких глибинах панує тиск, близько 30 тис. атм, при якому плагіоклаз — найважливіший мінерал базальту — не може кристалізуватися. Замість нього кристалізується корунд. Очевидно, це мало місце й у розглянутому випадку. При зниженні тиску цей корунд повинен був би розчинитися й замість нього при низьких тисках кристалізувався б плагіоклаз, але цього не відбулося, оскільки базальтовий розплав при його виливі піднявся до поверхні настільки швидко, що кристали, що утворювалися на глибинах, корунду просто не встигнули розчинитися
Оскільки кристалізація корунду в глибинах Землі йшла дуже повільно й при постійних умовах, то змогли утворюватися досить зроблені кристали високої якості.- Прим. ред.
Згідно із Плинию, алмаз був першим, а перли — другим,
Кристали топазу, придатні для використання в ювелірній справі, зустрічаються майже винятково в порожнечах пегматитових жил. Звичайно дорогоцінний топаз асоціюється в родовищах з ювелірним бериллом. Це повністю підтверджується при зіставленні родовищ, описуваних у справжній главі, і в главі, присвяченої бериллу,.
Умови генезису кристалів топазу вже описані в примітці на стор. 320, 321.
Слід зазначити, що топаз, як мінерал, аж ніяк не є рідким і місцями в значній мірі складає метасоматичні й магматичні породи.- Прим. ред,
Китайський агальматоліт, родовище якого перебуває до півдня від Шанхая, являє собою типовий пирофиллит. Усі згадані в цьому розділі мінерали — тальк, різні слюдяні псевдоморфози, сапонит (властиво мильний камінь), монтмориллонит і каолін — дуже добре визначаються по своїх властивостях навіть у виробах. Слід зазначити, що глинисті мінерали — сапонит, монтмориллонит і каолін => розмокають у воді й не використовуються для виробів. - Прим, ред.