.
Таблиця 6.1.
Класифікації оболонкових форм
Форма, лінійне розширення (20—1000 °С) | Порошок, його формула | Конструкція (див. мал. 6.4) | Властивості окислів |
Істинно оболонкова Дуже мале (~0,04 %) | Аморфний кварц, Si0 2 | 1 | Кислотні |
Оболонкова | Електрокорунд ">А1 2 0 3 | 11 | Амфотерні |
Мале (~0,4 %) | Шамот високоглиноземистий | ||
Оболонкова із сипучим наповнювачем Велике (~1,1 %) | Магнезит, Mgo | /// | Основні |
Кристалічний кварц, Si0 2 | Кислотні | ||
Оболонкова з міцним наповнювачем Дуже велике (—1,4 %) | Кристалічний кварц, Si0 2 | IV | Кислотні |
Конструкція / — оболонки прожарюють будь-яким способом з будь-який можливо більшою швидкістю нагрівання; заливають розплав у гарячі або охолоджені оболонки; тріщини в них не утворюються; такі форми називають істинно оболонковими
Конструкція II — оболонки прожарюють 2—3 год, поступово їх нагріваючи, заливають розплав тільки в гарячі оболонки. При швидкому прожарюванні або заливанні охолоджених оболонок у них утворюються тріщини
Конструкція III — оболонкові форми, що не витримують різкої зміни температури, внаслідок чого їх заформовивают у сипучийопорний наповнювач (див. мал. 6.4, А и Б). Роль наповнювача— фіксування в просторі положення оболонки, запобігання її від швидкого нагрівання й охолодження й руйнування при заливанні. Можливі три способи виготовлення форм із сипучим наповнювачем: з оболонки виплавляють модель; потім її заформовивают в опоку й прожарюють (мал. 6.4, III Л); оболонку після виплавления моделі прожарюють і перед заливанням заформовивают гарячим наповнювачем; в опоку заформовивают оболонку разом з укладеної в ній моделлю, виплавляють модель у положенні, переверненому на 180, і потім форму прожарюють. При всіх способах наповнювач використовують багаторазово.
Форми із сипучим наповнювачем слід заміняти істинно оболонковими, щоб при прожарюванні до 900—1000 °С виключити нагрівання опорного наповнювача, маса якого в 8—16 раз більше маси оболонки
Конструкція IV — оболонкові форми з міцним наповнювачем (6.4, У и Г). Форма не витримує різкої зміни температури й не має достатню міцність, тому простір між оболонкою й опокою заповнюють жаротривким бетоном, який здобуває міцність після його твердіння, сушіння й прожарювання форми. Такі форми слід застосовувати при одержанні великогабаритних виливків (більш 0,5 м).
Хімічні властивості. Залежно від використовуваного вогнетривкого матеріалу основи оболонки ( тобто окисла й сполук окислів), а також сполучного, оболонкові форми розділяють на кислі, амфотерні й основні. При заливанні сплавів, таких, як марганцовие стали основні окисли, що утворюють, слід застосовувати оболонки тільки з основних окислів