КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОЛОНКОВИХ ФОРМ

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБОЛОНКОВИХ ФОРМ

В основу класифікації покладені лінійне розширення зразка оболонки при нагріванні, конструкція форми, її хімічні властивості
Лінійне розширення оболонки. Оболонка складається з 95—97 % основи (часто називаної наповнювачем) і сполучного, яке у вигляді найтонших плівок цементує зерна основи. Лінійне розширення оболонки визначає головним чином основа (мал. 6.3).
Конструкція оболонкових форм. Теплове розширення основи й маса виливків визначають конструкцію оболонкових форм і, отже, умови прожарювання їх і заливання (табл. 6.1, мал. 6.4).
.
Таблиця 6.1.
Класифікації оболонкових форм
Форма, лінійне розширення (20—1000 °С)
Порошок, його формула
Конструкція (див. мал. 6.4)
Властивості
окислів
Істинно оболонкова Дуже мале (~0,04 %)
Аморфний кварц, Si0
2
1
Кислотні
Оболонкова
Електрокорунд ">А1
2
0
3
11
Амфотерні
Мале (~0,4 %)
Шамот високоглиноземистий
Оболонкова із сипучим наповнювачем Велике (~1,1 %)
Магнезит, Mgo
///
Основні
Кристалічний кварц, Si0
2
Кислотні
Оболонкова з міцним наповнювачем
Дуже велике (—1,4 %)
Кристалічний кварц, Si0
2
IV
Кислотні
Конструкція / — оболонки прожарюють будь-яким способом з будь-який можливо більшою швидкістю нагрівання; заливають розплав у гарячі або охолоджені оболонки; тріщини в них не утворюються; такі форми називають істинно оболонковими
Конструкція II — оболонки прожарюють 2—3 год, поступово їх нагріваючи, заливають розплав тільки в гарячі оболонки. При швидкому прожарюванні або заливанні охолоджених оболонок у них утворюються тріщини
Конструкція III — оболонкові форми, що не витримують різкої зміни температури, внаслідок чого їх заформовивают у сипучийопорний наповнювач (див. мал. 6.4, А и Б). Роль наповнювача— фіксування в просторі положення оболонки, запобігання її від швидкого нагрівання й охолодження й руйнування при заливанні. Можливі три способи виготовлення форм із сипучим наповнювачем: з оболонки виплавляють модель; потім її заформовивают в опоку й прожарюють (мал. 6.4, III Л); оболонку після виплавления моделі прожарюють і перед заливанням заформовивают гарячим наповнювачем; в опоку заформовивают оболонку разом з укладеної в ній моделлю, виплавляють модель у положенні, переверненому на 180, і потім форму прожарюють. При всіх способах наповнювач використовують багаторазово.
Форми із сипучим наповнювачем слід заміняти істинно оболонковими, щоб при прожарюванні до 900—1000 °С виключити нагрівання опорного наповнювача, маса якого в 8—16 раз більше маси оболонки
Конструкція IV — оболонкові форми з міцним наповнювачем (6.4, У и Г). Форма не витримує різкої зміни температури й не має достатню міцність, тому простір між оболонкою й опокою заповнюють жаротривким бетоном, який здобуває міцність після його твердіння, сушіння й прожарювання форми. Такі форми слід застосовувати при одержанні великогабаритних виливків (більш 0,5 м).
Хімічні властивості. Залежно від використовуваного вогнетривкого матеріалу основи оболонки ( тобто окисла й сполук окислів), а також сполучного, оболонкові форми розділяють на кислі, амфотерні й основні. При заливанні сплавів, таких, як марганцовие стали основні окисли, що утворюють, слід застосовувати оболонки тільки з основних окислів