Таффеит — мінерал, який відкритий незвичайним образом, завдяки проникливості графа Таффи, у чию честь він і названий. В 1945 р. граф Таффи помітив у партії ограненних каменів, придбаних їм як шпінелі, один камінь, у якому можна було слабке, але безпомилково помітити подвоєння ребер граней низу, якщо їх розглядати крізь майданчик. Не маючи підходящих інструментів для більш ретельного вивчення, граф послав камінь у Лабораторію дорогоцінних каменів у Лондон, де визначили фізичні константи каменю й знайшли, що вони відрізняються від констант яких-небудь відомих мінералів. Камінь тоді передали в Мінералогічний відділ Британського музею для більш уважного вивчення за допомогою рентгеноструктурного й мікрохімічного аналізів, для чого за згодою власника від каменю відпиляли невеликий шматочок. Хімічний склад таффеита виявився проміжним між сполуками шпінелі й хризоберилу і йому відповідала формула Mgbeal

Рідкий мінерал цинкит, названий так у зв`язку з тим, що до його складу входить цинк, іноді утворює блискучі червоні самоцвіти, що мають вигадливу форму й високо ценимие знавцями коштовностей. Зроблена спайність і порівняльна м`якість цих каменів не допускають недбалого обігу

Цинкит є червоним окислом цинку Zno, але звичайно в ньому присутні невеликі кількості окису марганцю Мпо. Як правило, він зустрічається у вигляді листоватих мас або неправильних зерен; кристали винятково рідкі. Колір цинкита густий червоний або іноді помаранчево-жовтий і, без сумніву, пов`язаний із присутністю марганцю. Цинкит є одним з нечисленних речовин, що кристалізуються в дигексагонально-пірамідальному класі гексагональної сингонії, у якому є вертикальна вісь симетрії шостого порядку й шість вертикальних площин симетрії, але відсутня горизонтальна площина симетрії або центр симетрії. Відповідно до типу симетрії цинкит є оптично одноосьовим, позитивним мінералом. Звичайний і незвичайний показники переломлення рівні відповідно 2,013 і 2,029. Двупрелом-Ление 0,016. У зв`язку з високим світлозаломленням блиск цинкита майже алмазний. Щільність кристалів цинкита рівна 5,68. Твердість від 4 до 47з по шкалі Мооса, тобто цинкит небагато твердіше флюориту. Є зроблена спайність, паралельна базальної грані з(0001).

Цоизит — кальцієвий алюмосилікат, родинний епідоту, але, що кристалізується в ромбічній сингонії. Рожевий різновид цоизита — тулит ( від стародавньої назви Норвегії), фарбування якого пов`язана із присутністю слідів марганцю, здавна відома як гарний декоративний камінь. Цоизит сильно плеохроичен; кольору плеохроизма — ясно-рожевий, темнорозовий і жовтий. Найменший показник переломлення а варіює від 1,690 до 1,703, а найбільший в — від 1,700 до 1,725. Кращі зразки цоизита походять із району Телемарко в південній Норвегії. Зелена цоизитовая порода з Танзанії із кристалами червоного корунду зветься «аниолит». У Танзанії добувався також безбарвний до ясно-коричневого цоизит, але найбільш вражаючою недавньою знахідкою є чисті кристали, придатні для огранювання, що й володіють дуже гарним блакитнувато-фіолетовим кольором, які одержали назву «танзанит». Подібно тулиту, танзанит сильно плеохроичен. Кольору плеохроизма — червонясто-фіолетовий, темно-синій і жовтувато-зелений. Показники переломлення рівні: -х = 1,692, р=1,695, 7= = 1,701 -і розташовуються в межах значень, відзначених для тулита. Твердість 6 по шкалі Мооса. Щільність 3,5. Відповідної термічною обробкою деяким блідим кристалам можна додати характерне фарбування

У цій главі розглядаються три типи природних стекол, які можна зустріти на поверхні землі. Жоден з них не має зараз скільки-небудь істотного значення — ні як ювелірний матеріал, ні як матеріал для яких-небудь інших цілей. Але в стародавності, до винаходу штучного скла, обсидіан, з яким людина тільки й була знаком, являв собою винятково важливий матеріал для виготовлення знарядь праці й зброї, а також прикрас. Інші природні стекла — тектит і кварцове скло — були відкриті набагато пізніше; так, найбільш рання знахідка однієї з різновидів тектита ставиться лише до ХУШ в., і цей матеріал не знаходив практичного застосування. Однак питання про утвір тектитов має важливе наукове значення й дотепер повністю не вирішений

Природне скло, відоме як обсидіан, утворюється в результаті швидкого охолодження лави, що перешкоджає нормальній кристалізації. Якби охолодження й затвердіння розплавленої маси протікало досить повільно, утворювалася б гірська порода, що полягає головним чином із кварцу, польового пшата й слюди. Із цим природним склом були добре знайомі ще прадавні римляне.

Обсидіан, будучи сумішшю, хімічно надзвичайно мінливий. Він збагачений кремнекислотой, зміст якої коливається від 66 до 77%; зміст глинозему звичайно змінюється від 10 до 18%. Обсидіан часто настільки темний, що видасться чорним і непрозорим. Можна зустріти також сірі, жовті, коричневі й червоні різниці. Що зазнали огранюванню різновиду є слабко прозорими й мають жовтувато-коричневу або зеленувато-коричневе фарбування. Текстура обсидіану, як правило, неоднорідна, зі смужками або плямами, що виникають при кристалізації, що починається; зустрічаються також невеликі пухирці, що утворювалися при виділенні пар води. Як і всі стекла, обсидіан має скляний блиск, изотропен, хоча іноді у зв`язку з місцевими напруженнями може мати й двупреломление. Показник переломлення коливається від 1,48 до 1,51, а щільність — від 2,33 до 2,47. Твердість така ж, як і в шибки, а саме 5 по шкалі Мооса. Можна відзначити, що базальтове скло має більш високе світлозаломлення (показник переломлення від 1,58 до 1,65) і більш високу щільність — від 2,70 до 3,00.

Розглянемо інший тип природного скла. Обсидіан зустрічається в такому тісному зв`язку з вулканами, що яких-небудь сумнівів у його вулканічному походженні ніколи не існувало. У той же час питання про походження іншої групи природних стекол — тектитов — породжував багато різних теорій, але дотепер залишається невирішеним

Знахідки численних невеликих шматочків скла в Чехословаччині відомі дуже давно, ще з 1787 г. Це скло одержало назву «молдавит». У зв`язку з відсутністю в цьому районі ознак вулканічної діяльності стало ясним, що по походженню воно відрізняється від обсидіану. Була висунута досить правдоподібна теорія, згідно з якою молдавит являє собою шматки скла, що залишилися на місці доісторичних стекловарен, але цю теорію відкинули, коли сторіччя через схожі шматки скла знайшли в районах, вилучених від центрів прадавніх цивілізацій

Як ми бачили, зміст кремнезему в ряді розглянутих вище природних стекол помітно зростало. Цей ряд закінчується кварцовим склом, що містять майже 98% кремнезему; воно було відкрито наприкінці 1932 р. у Лівійській пустелі. Шматки цього природного скла значно перевищують по розмірах тектити: знайдені уламки досягали ваги 5 кг. Крім того, воно значно прозоріше й придатне для вироблення гранованих каменів. Колір його блідий жовтувато-зелений

Фізичні властивості майже такі ж, як і в штучного кварцового скла, а невеликі відмінності обумовлені присутністю домішок. Показник переломлення 1,462, дисперсія ( В-G).

Щільні різновиди кремнезему, які поєднуються під загальною назвою «халцедон», описувалися як суміш дрібних кристалів кварцу й гидратированного кремнезему в аморфній формі (обпав). Однак зараз уважається, що халцедон повністю складається з мікрокристалічного кварцу із субмикроскопи-ческими порами, що містять воду або розведені розчини солей. Цей різновид кремнезему варіює по кольору, зовнішньому вигляді й текстурі, що обумовило виникнення великої кількості назв. У цілому виділяють два основні типи: халцедон, для якого характерна конкреционная структура й порівняно одноманітне фарбування, і агат, для якого типово полосчатое додавання з різною товщиною й фарбуванням окремих смуг (кольорове фото XI). Кожний тип у свою чергу підрозділяється на ряд різновидів, яким були дані свої власні назви

Жад, хоча звичайно в країнах Заходу його й не відносили до дорогоцінних каменів, широко був відомий первісній людині й застосовувався їм для виготовлення декоративних виробів і начиння; завдяки дивній красі багато із цих виробів і в наші дні мають більшу вартість. На думку китайців, жад був попередником усіх дорогоцінних каменів і символізував п`ять головних чеснот: Jin (милосердя), Gi (скромність), Yii (відвагу), Ketsu (справедливість) і Chi (мудрість). Вони вважалися, що стертий у порошок і змішаний з водою, він є могутнім засобом проти будь-яких внутрішніх розладів, зміцнює статура, охороняє від утоми, продовжує жизпь, а якщо прийнятий у достатній кількості перед самою смертю, то перешкоджає розпаду

Нефрит ставиться до групи амфіболів; назва групі було дано Гаюи через надзвичайно мінливі властивості вхідних у неї мінералів. Назва «нефрит» пов`язане із приписуваної цьому каменю здатністю полегшувати жахливі брунькові кольки

Нефрит — член тремоліт-актинолитового ряду; тремоліт утворює камені білого або сірого цйета, що містять дуже мало заліза або зовсім не утримуючі його, а актиноліт дає зелені камені, у яких у помітних кількостях присутні окисли заліза. Хімічному складу ряду відповідає формула CaMg,.